Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

– На вас, куме!

– Оце добре! Розкажи детальніше.

– Ну, такий же лисий, череватий, нічого не петрає і увесь час репетує.

– Читав, куме, що алкоголь розбиває сімейне життя…

– А там не написано, скільки для цього треба випити?

– Куме, кидайте курити, бо осліпнете!

– Пропали мої очі…

– Іване, а хто вам порадив приймати касторку від кашлю?

– Кум Степан. Він сказав, щоб я пив уранці по дві ложки касторки, тоді я забуду, що таке кашель.

– Куме, а чому це ти у всіх питаєш, що вони їдять, які цигарки курять?

– Прицінююсь, у кого можу сотню-дві позичити.

Ліг кум Петро відпочити. Приходить жінка і починає його «пиляти»:

– Ти все лежиш! Он кум Іван крутиться, і те, і те в дім приносить!

Кум Петро мовчить.

– Он сьогодні телевізор новий приніс, величезний. І знову побіг гроші заробляти.

Кум Петро встає і йде з хати. Жінка:

– Ти куди?

– До куми телевізор дивитися.

Галя питає у Петра:

– Що подарувати тобі на день народження?

– Хвилину мовчання.

Галя:

– Петре, у тебе на сорочці два ґудзики відірвані!

– Я тобі про це місяць тому казав!

– Господи, який ти злопам’ятний!

– Куме Петре, через два тижні ти забудеш, що Галя від тебе пішла.

– Не забуду!

– Невже?

– Я їй хутро в кредит на рік купив!

– Все! Розлучився!

– Як? Куме, ти ж залишив двійко діточок і змушений будеш платити аліменти – п’ятдесят відсотків від зарплати!

– То вона у мене відбирала всю зарплату, а тепер я матиму свою законну половину!

– Куме, чому ви просите, щоб вам зменшили зарплату?

– Жінка каже, що якби я стільки не заробляв, вона вже давно пішла б від мене.

– Куме, ви такий незграбний; до речі, штовхнули мою Галю!

– Які проблеми, заспокойтеся, куме: он моя Наталка стоїть, ідіть штовхніть.

– Куме, чому сумуєш?

– Та моя Галя з драбини впала.

– Розбилася?

– Хіба вона вміє по-людськи розбитися? З першого щабля впала.

– Куме, ви вірите у віщі сни?

– Атож. Якщо у ніч з п’ятниці на суботу мені присниться Софі Лорен, у суботу вранці жінка точно пошле мене на базар за квашеною капустою.

– Кумо, цікаво, а що було до того, як винайшли телевізор?

– Думаю, тиша і спокій.

– Куме, навіщо вам три пари окулярів?

– В одних я читаю, другі для повсякденного життя.

– А треті?

– А в третіх я шукаю перші і другі.

– Куме, не розумію вас. Десять хвилин тому ви кидали у цього співака помідорами, а зараз аплодуєте йому, викликаєте на сцену.

– Та у мене ще кілька помідорів залишилось.

– Куме, а чому ви цей хор називаєте змішаним, у ньому ж одні чоловіки…

– Правильно. Але одні уміють співати, інші – ні.

– Куме, я чув – ви сімейний кооператив відкрили?

– Атож. Жінка пиріжки пече, донька продає, а я стою поруч і облизуюсь.

– Для чого?

– Для реклами.

– Кумо, чому ваш син так довго плаче?

– Не знаю, вже п’ятий раз його за це віддубасила, а він все одно реве.

– Кумо, ваша Настя того хлопця цілувала.

– У нього помер дядько і вона його заспокоювала.

– А мені здалося, що у нього вся рідня померла.

– Петрику, ким ти будеш, коли виростеш?

– Кумом, його завжди наша мама хвалить.