Читати книгу - "Рутенія. Повернення відьми"

рухались, і лише кліпання очей свідчило, що вони живі. Постать скочила зі сходинки, щосили викинула руки вперед, а потім розвела їх у боки.

Відьмаки не встигли оком змигнути, як їх учавило в стіну. Жодного зойку — лише хрускіт поламаних кісток і скрипіння розірваних мʼязів. Мара, переконавшись, що коридор вільний, рушила вздовж тіл.

Перед дверима зупинилася ще раз. Торкнувшись їх, постать напружилась, а потім, ніби через силу прошепотіла-просичала:

Як кості трощаться, Як каміння точиться, Як залізо ржавіє, Так і замок ламається!

У дверях щось хрупнуло, і вони повільно прочинились у невелику круглу залу. У центрі, на кам’яній брилі, розмістилося прозоре кришталеве яйце завбільшки з людський тулуб. У нього всередині пульсувало червоне світло.

Постать наблизилася, обійшла навкруги і простягла було руку… та щось зупинило її. Вона відсахнулася від вівтаря, підлетіла до дверей і проскоромовила:

Місяць у небі, мертвець у гробі, камінь у морі: Як три брати докупи зберуться і будуть бенкет робити, Тоді і мене чари зможуть одоліти!

Нічого не сталося, але постать заспокоїлась і підійшла до кришталевого яйця. Знову обійшла його кілька разів, зупинилась, і потім, ніби щось обміркувавши, промовила ще раз:

Місяць у небі, мертвець у гробі, камінь у морі: Як три брати докупи зберуться і будуть бенкет робити, Тоді і мене чари зможуть обдурити!

Тієї ж миті яйце перестало світитись, але кімната не занурилася у темряву! З однієї стіни пробився промінчик такого ж червоного світла. Він ширився і вже скоро перетворився на вогняну пляму.

Постать наблизилась до стіни, піднесла руку до плями і торкнулась її. Нічого не сталося. Тоді рука занурилась у пляму глибше, немов у відчинене вікно, зробила кілька рухів, ніби щось намацувала. Потім примара різко вийняла руку зі стіни, щось міцно стискаючи.

Яр все ще сидів перед жевривом. Він судомно напружив пальці — і келих з недопитим вином тріснув. Скалки боляче увіп’ялися в руку; на підлогу, поруч з краплями вина, полилася тоненькою цівкою кров. Болю князь не відчув — він заплющив очі, закутався у тепле ведмедно і нарешті заснув.

Від власного крику прокинувся Добровін. Йому наснився страшний сон: ніби якась химерна постать викрала оберіг Суронжу. А допомагав їй холодний Кулла, злостивий вітер, що колись утік від Стрибога. А коли Добровін прокинувся остаточно, то зрозумів, це був не сон. Оберіг Суронжу викрадено…

8

Рутенія прокинулася раніше за всіх. 3надвору шелестіло листя. Ранкова прохолода приємно збуджувала. Рутенія розплющила очі й роззирнулася. Побачила на сусідньому ліжку Дзеванну, а біля порога — Віта.

Чугайстер заворушився перший. Прокидався він довго і голосно, як справжній лісовий хазяїн. Розплющив очі, позіхнув і потягнувся — аж стіни задрижали. Дзеванна від несподіванки опинилися на підлозі, бо саме злазила з ліжка.

— Становище не вельми привабливе. На Дзеванну полюють. Вчорашні злидні і той, з палицею, не відчепляться, — сказав Віт за сніданком.

— І чекати, поки нас знайдуть — не діло, — додала Дзеванна.

— Маємо рухатись. Інакше рано чи пізно до нас доберуться: русалинка без води, відьма без сил! — мовила Рутенія.

Усі погодилися.

— От тільки куди нам рушати. Я пропоную йти в Суронж, — сказала Рутенія.

— Але ж я зі Словунії втекла! — вигукнула Дзеванна.

— Ти втікала від посвяти, Ахруман вже й так знає про