Читати книгу - "Невдячна іграшка 18+, МАРСА ЧАУНІК"

Хлопці поспішно виходять з авто, направляючись до  дверей з мого боку, аби відкрити їх мені. Джентльмени, це тішить. Віталію, здається, пощастило більше, він першим опиняється біля дверей, бо знаходився ближче. Подає мені руку, забирає рюкзак, а Станіслав весь цей час неприкаяно стовбичить збоку. Так склались обставини. Не звертаю уваги на ситуацію. Вирішую, що то дрібниця. Але на обличчі Стаса – досада. Очевидно він звик бути першим, кращим, фортовішим, однак у житті всяке буває.  Що поробиш. 

– Станіславе, ти чого там залип, показуй дорогу, – задоволено промовляє Віталій до нового знайомого. Цікаво чи з них вийдуть друзі? Стас тільки іронічно хмикає, ставить авто на сигналізацію і, граючись ключами від машини, прямує до під'їзду попереду нас. Шикарна новобудова, престижний район, охорона… Все, як я й очікувала від нього. Я певна, квартира теж мене вразить.

Перед входом в під’їзд Станіслав зупиняється. Галантно притримує двері, пропускає мене вперед, а між хлопцями виникає награна суперечка взаємної ввічливості. Боже, які ж вони кумедні. Що у 20, що в 30 моментами поводяться, як діти. Нарешті парад показної ґречності закінчився, Віталій таки уступив Станіславу та пройшов першим. І ось ми вже ліфтом піднімаємося на сьомий поверх до квартири.

Великий просторий ліфт з величезним дзеркалом аж до підлоги потішив. Оглядаю себе зверху до ніг: втомлена. Поправляю волосся,  що вибилося з не туго заплетеної коси. Темні пасма грайливо звисають вздовж трохи блідого обличчя. Треба конче гарно виспатися, відпочити, бо зароблю собі темні круги під очима, а це не діло.  Поправляю косу товщиною з мою тендітну долоню, й вона пустотливо лягає на плечі. Волосся у мене темно-каштанове, пишне  та густе, мамине. Видихаю. Сумний спогад все ще кольнув у серце. 

Посміхаюся, глянувши в інший бік. До мене доходить, що Стас і Віталій практично одного росту, обидва десь за 180. Стоять поряд, широко розставивши ноги. Утримують рівновагу чи що? Круті плечі, міцні руки, постава. З Віталіком все зрозуміло, він спортсмен, а Стас явно завсідник спортзалу.  Обидва  темноволосі, навіть чимось  схожі: чіткі повні губи, прямий ніс, вилиці, мужній овал обличчя, чиста рівна шкіра. Тільки Віталій синьоокий, а у Станіслава очі оксамитові карі. Посміхаюся кожному з них. У відповідь отримую дві привітні теплі усмішки, і від того стає так гарно на душі. Та вже навіть не хочеться спати. Здається я готова теревенити з ними до ранку й ловити ті дві привітні посмішки на собі…

Двері ліфта  широко відчиняються, і ми вже прямуємо новомодним коридором будинку Стаса. Віталій  несе мій рюкзак на плечі, притримуючи його одним пальцем за лямку. Станіслав впевнено зупиняється навпроти шикарних шоколадних дверей з красивим декоративним різьбленням та вставкою з димчастого скла,  відчиняє. Ми всі почергово   заходимо до квартири. Зрозуміло я перша. Толерантність моїх кавалерів зашкалює, так приємно!

Екскурсія помешканням Стаса сьогодні була нетривала, швидка – ніч за вікном у розпалі: величезна дворівнева квартира з трьома спальнями з персональними ванними – на другому поверсі, велика кухня-студія і шикарна зала з каміном, тераса й балкон. Мені пропонується спальня одна з двох вільних, на вибір. В третій, судячи з усього, час від часу ночує Стас. Мені подобається та, що ближче до сходів, хоча насправді вони ідентичні. Але я обираю крайню, ту що подалі від його і ближче до сходів. Станіслав тільки посміхається моєму вибору, він усе зрозумів. Моїм вибором все ще керують мої острахи, хоч знаю, що тут вони безпідставні.

В холодильнику крім води знайшовся ще й запечатаний пакет апельсинового фрешу  та шоколад, а в тумбі мюслі з сухофруктами, кава і чай. Дивний, зовсім не чоловічий набір, як на мене. Хоча в сучасному світі тенденції змінюються. Очевидно власник цього набору прихильник здорового харчування, що похвально. А з іншого боку це може бути просто НЗ про всяк випадок, оскільки зараз він тут не живе.

Нарешті всі питання на сьогодні з’ясовані, плани на завтра узгоджені. Хлопці їдуть, а я чемно топаю в душ. Очманіти: я сьогодні ночую, а найближчий місяць житиму у квартирі самого Станіслава Маєвського.