Читати книгу - "Гарячий незнайомець, Аріна Вільде"

Глава 9

- А що з Юрою? Юра у відрядженні, - нарочито бадьоро вимовляю я і дуже сподіваюся, що в моєму голосі не чути фальші.

- Ага, звичайно, так я тобі й повірив. Саме тому ти не сказала своїм родичам ні слова правди про мене.

- А як я по-твоєму повинна була пояснити твою присутність у напівголову вигляді в моєму будинку? Ти бачив, який у мене тато! Та він би пристрелив тебе на місці! – обурююся я і відсуваюся на самий край ліжка, тому що аромат Андрія вже встиг просочитися у все навколо, навіть до мене добрався. І від цього дурману починає зносити голову.

Це все алкоголь. Так і є, це він впливає на мій мозок і змушує відчувати до чоловіка дивний сексуальний потяг. Або ж він використовує парфуми з феромонами та до кінця дня за ним юрбами бігають дівчата, благаючи взяти їх прямо посеред вулиці. Або в квартирах з тонкими стінами, де у сусідній кімнаті сплять батьки.

- Я не бачу в цьому логіки, крихітко, - посміхається він, а мене коробить від його звернення до мене. – Якщо у вас з Юрою і справді все серйозно, то: по-перше – чому батьки досі не знають, як він виглядає, і по-друге – як ти збираєшся пояснювати їм через кілька днів, що твій хлопець не я, а він? В черговий раз. З усього цього напрошується висновок, що знайомити ти нікого не будеш, тому що ніякого Юри у твоєму житті вже не існує.

Ну от навіщо він так? Навіщо б'є по самому хворому? Я негарно шмыгаю носом, відчуваючи як на очі навертаються сльози.

- Ти чого там, ревіти зібралася? – він включає телефон і  світить мені прямо в очі.

- Прибери його, - прикриваю обличчя долонею і відвертаюся від Андрія.

- Годі тобі, ти опупезно виглядаєш. Бюст що треба, дупа теж залікова, обличчя, як у ляльки, вийдеш завтра на вулицю і за годину знайдеш нового мужика.

- Думаєш, я гарна? – здавленим голосом питаю я, зустрічаючись з пронизливим поглядом Андрія.

- Неймовірно, - його голос скочується до шепоту і я помічаю як смикається його кадик.

- І якщо б у тебе не було Ані, я б сподобалася тобі?

- Якби у мене не було Ані, я б одразу ж запросив тебе на побачення, а потім трахнув не доїжджаючи до будинку.

- А ти вмієш робити компліменти, - сміюся я, щоб приховати зніяковість, тому що від його голосу і сенсу сказаного між ніг розгорається полум'я, а рукам не терпиться почати стягувати з чоловіка одяг і притулитися до його оголеного торсу.

Здається, Андрій прочитав мої думки, тому що його погляд вмить змінюється, а дихання частішає. Він дивиться на мене своїми дивними очима, а мені раптом подумалося, що я не проти провести одну нічого незобов'язуючу ніч з цим чоловіком. Щоб вгамувати біль і тугу від зради коханої людини. Ніколи раніше я не робила так, ніколи не спала з незнайомцем або з хлопцем після першого побачення. Я взагалі обходила стороною випадкові зв'язки, АЛЕ:

1) Я знаю його ім'я.

2) Він знайомий з моїми батьками.

3) А ще він поліцейський.

4) І ми п'яні.

Цих аргументів повинно бути цілком достатньо, щоб зробити таку помилку, як зрадити коханому хлопцю, не до кінця впевнившись у тому, що він і справді обманщик.

Андрій тягнеться до мене першим. Не відриваючи погляду від моїх очей забирається пальцями під мою майку і проводить долонею по животу, викликаючи всередині мене мільйон мурашок. Я роблю глибокий вдих і забуваю що потрібно видихнути.

- Що ти робиш? – єдине, що вдається вимовити, бо голова йде обертом від почуттів, що нахлинули, а серце от-от вистрибне з грудей.

- Доводжу тобі яка ти прекрасна, - моє лице обдає гарячим диханням Андрія, я судорожно ковтаю повітря і зводжу ноги разом. Тому що зрадлива волога вже почала розтікатися по моїм трусикам.

Я вже бачила його в напівголому вигляді, відчувала його затверділий член, тому чудово знаю чого чекати. Я тремчу всім тілом, коли його губи торкаються моєї шиї, а потім беруть в полон мочку вуха.

- Андрій...

Я хочу сказати, що це неправильно. Що він любить Аню, а я - Юру. Що завтра вранці, коли алкоголь вивітриться з нашої голови, ми будемо картати себе за цей вчинок. Але чоловік вправно плутає мої думки своїми дотиками і ось я вже лежу під ним в одних джинсах.

- Тобі не треба нічого говорити. Тільки «так», - він повільно розстібає ґудзик на моїх штанях, а потім так само повільно стягує їх з моїх стегон разом з трусиками, роблячи мене повністю беззбройною перед ним. – Так що, Настя, так чи ні?

-----

Так чи ні?)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно