Читати книгу - "Одного разу в хірургії , Ягода"

Розділ 9

Вікторія 

Ранок зустрів мене гарною погодою надворі ,хоча була вже глибока осінь .За тиждень у мене день народження,виповнюється мені двадцять сім років ,ну  що я скажу ,старість стукає в мої двері потихеньку .Як каже моя маман ''тридцять років скоро ,а ти все без стосунків '',а я просто не хочу знову обпектися .

Ранок пройшов у звичайному ритмі і як і останнім часом з думками про Олега.Він мені запав у душу і не хоче звідти виходити .Він усюди :в думках ,у снах ,так і до серця недалеко ,але я вирішила його не відштовхувати буде що буде.

Спокійно дійшла до роботи ,переодягнулася в робочу форму і вийшла в коридор з метою піти на обхід своїх пацієнтів,але далеко мені пройти не дали на мене налетіло щось важке і одразу схопило в обійми .
-ой ,вибач я тебе не побачив,-пролунало в районі моєї маківки і в цьому баритоні я впізнала Олега.
-нічого, зате тепер один -один ,-проговорила з посмішкою і спробувала  викрутитися з обіймів цього красивого чоловіка ,але мені цього зробити не дали. Натомість ніжно поцілували в щоку і тоді відпустили. Якось так самотньо стало без його обіймів. Тепер від пліток не відмахнуся ,але воно того варте .

Стою я на рецепції ,заповнюю собі спокійно документи і тут:
-Вікторія Вікторівна ,а то правда ,що ви з Олегом Володимировичем ну того ...зустрічаєтеся ?-запитала мене головна пліткарка лікарні у подобі Світлани І що мені їй сказати,якщо я і сама не розумію .Вирішую ,що кращий захист- це напад .
-а ви ,Світлано,з якою метою цікавитесь ,пліток по лікарні мало ,тому ви мене вирішили під удар покласти? -з роздратуванням даю відсіч .
-та що ви ,просто цікаво стало я ж бачила вас пару разів та й хірург у мене Вашу адресу питав -говорить вона і так безневинно кліпає очима .Ага ,звичайно ,так і повірила я в її особисту цікавість ,але нічого не зробиш просто киваю , йду до свого кабінету і не висовуюся до кінця робочого дня.

Я лежала у спальні і просто насолоджувалася тишею і спокоєм ,але мені не дали довго лежати у тиші ,бо хтось дуже наполегливо дзвонив у двері .
-я бачу Олегу Володимировичу вам стало нудно вдома і ви вирішили мене також розважити,- питаю  я діловим тоном  у букета гарних польових квітів .
- ну можна і так сказати ,це тобі -і простягає мені букет .
-дякую звичайно ,а привід який у мене день народження лише  через тиждень .
-а я що не можу подарувати квіти жінці, яка мені подобається ,просто так?-ого ,а я що йому подобаюсь?,-так ти мені подобаєшся і дуже ,-Боже милий я ще й вголос сказала .Захотілося вдарити себе долонькою по лобі.