Читати книгу - "Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли він натиснув зелену кнопку, з трубки почувся голос Саші:
- Я гадки не маю, де ця ідіотка, і не збираюся її шукати.
- Сашо, ти не можеш так ставитись до своєї сестри. Ксенія вже повернулася додому. Одна. З тяжкими сумками! - невдоволено прокричав Сергій у слухавку.
Ні, я б на місці Алекса злякалася, а мій «братик» лише посміхнувся і пробурмотів:
- Ну, тоді передай їй, що сама винна.
Я ображено кинула всі пакети на підлогу біля кухонного столу і, прихопивши подарунок для «папочки», попрямувала до себе в кімнату.
А тим часом старенька життя, яким набридло сидіти на місці, знову піднесла мені сюрприз. Коли я відчинила двері, то насамперед мені в очі кинувся телефон, необережно забутий на тумбочці.
На дисплеї висвітлилося дванадцять пропущених. І все від Громової.
Передзвонивши подрузі, я почула її зляканий шепіт:
- Ксю, ти зараз вдома одна?
- Ні, - я намагалася говорити тихіше, знаючи, що в Сергія теж непоганий слух. – Але я можу до тебе заїхати.
- Добре, - погодилася подруга і натиснула на відбій.
По дорозі я гадала, що могло так розхвилювати неквапливу і умиротворену Марію, від якої завжди віяло спокоєм.
Костя, який відчинив мені двері, одразу помітив відчужений вираз обличчя подруги своєї сестри.
- Що, Ксю, прийшла повити на місяць? – єхидно поцікавився зухвалий хлопець.
Я злякано подивилася на подругу, ніби шукаючи відповіді на її обличчі.
- Ось що трапилося, - пробурмотіла подруга, вказуючи на Костю. - Він усе дізнався.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова », після закриття браузера.