Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Спільники пройшли до своїх апартаментів. Вони домовившись зустрітися через півгодини у Ларса, щоб разом пообідати.

Дівчину захопила розкіш кімнат, не те щоб вона такого не бачила, але за майже півмісяця дешевих трактирів з мишами, тарганами і клопами… це був разючий контраст! 

Найбільше вразило те, що було тепло, не тільки там де горів камін, а скрізь - по всій будівлі, а ще наявність водопроводу і каналізації. 

Це був рай! В кімнати доставили речі Рамії. Служниця, молода дівчина, принесла чисті рушники і халат,  хутко приготувала  ароматну ванну. Найманиця з полегшенням скинула брудний, смердючий потом і конями одяг і поринула у невимовне блаженство. 

Служниця з огидою підняла з підлоги речі Рамії і терміново відправила їх у пральню. 

Закутавшись в пухкий халат, дівчина заходилася перебирати свої речі. "От халепа, - подумала дівчина, - зовсім немає, що одягти". Все було заяложене, окрім останнього комплекту спіднього. "Прийдеться йти до Ларса в чому є". Ситуацію врятувала покоївка. Середніх років жіночка внесла до спальні добротну сукню кольору молодого листя і в тон їй м'які замшеві балетки.

- Леді Айрін, пан Блер наказав, щоб я вам принесла це вбрання. Звісно, воно зовсім не відповідає вашому статусу, але це всього на декілька годин, поки не вирішиться питання з вашим гардеробом.

Очі Рамії розширилися від подиву: "Леді Айрін? Пан Блер наказав? Та хто він в біса тут такий, що всі у нього на побігеньках?" Дівчина було відкрила рот, щоб запитати, але вчасно збагнула, що не варто виходити з призначеної їй ролі. Гра почалася!

- Дякую вам, е-е…, як я можу до вас звертатися!

- Елеонора, пані! - Жінка шанобливо присіла в кніксені.

- Хм, Елеоноро, а звідки ця сукня? - поцікавилася найманиця. 

Покоївка зашарілася, проте жваво відповіла:

- Леді Айрін, ви не подумайте нічого такого, це уніформа нашого гостинного двору, - і з хвилюванням додала:

- Але вона зовсім нова і черевички теж нові! Якщо ви хочете, я можу занести в пральню інші ваші речі, на завтра все буде чисте!

Рамія посміхнулася жінці, їй сподобалося просте і відкрите обличчя покоївки. Вона зібрала свій вживаний одяг і з вдячністю віддала Елеонорі.

Сукня хоч і була простою, але на диво пасувала дівчині. Ліф зі скромним вирізом і шнурівкою спереду щільно обтягував дівочу фігуру. Манжети вузьких рукавів і розкльошений поділ довгої спідниці прикрашала вишивка з ніжним рослинним орнаментом.

Найманиця дістала з похідної сумки прості шпильки і заколола по боках ще трохи вологе волосся.  

"Селянка-панянка!" - подумала, дивлячись на себе в дзеркало. 

Дівчина гадала як правильно вчинити: чекати, щоб Ларс по неї зайшов, чи самій піти до нього? Незаміжні "леді" наче як не бігають по номерах неодружених чоловіків? Обумовлені півгодини вже спливли, а Рамія все топталася на місці, Ларс теж не поспішав приходити по неї. "Те, що в мене роль знатної айри не означає, що Ларс має поводитися, відповідно до мого нового статусу" - розмірковувала найманиця, і тому вирішила: "Раз гора не йде до Рамії, то Рамія йде до гори!"

Рішуче підійшовши до своїх дверей, дівчина смикнула за ручку і ледве не налетіла на Ларса. Чоловік стояв з занесеною рукою, трохи розгубившись, і з легкою усмішкою промовив:

- О, саме хотів постукати, а ти вже тут! Тобі личить ця сукня! - і оцінюючим поглядом ковзнув по Рамії.

- Ти теж приємно змінився, - буденно відповіла найманиця. А про себе подумала: "Нехай не тішиться! Хоча ж гарний, зараза!" Дівчина ще раз мигцем глянула на чоловіка: поголене мужнє обличчя; хвилясте вологе волосся кольору воронячого крила; злегка розхристана біла сорочка з тонкого батисту вигідно підкреслює дужу засмаглу шию; темні брюки обтягують сильні стрункі ноги…

- Намилувалася?! - інтимно запитав Ларс, схилившись до Рамії. В його чорних, як літня ніч, очах скакали бісики.

- Що?... Та дуже треба! - стрепенулася найманиця і невдоволено запитала, - То ми йдемо їсти чи так і стоятимемо тут, наче вкопані?

Чоловік посміхнувся і жартівливо запропонував Рамії взяти його під руку:

- Прошу, леді, найкращі страви "Рози вітрів" чекають, щоб ви їх скуштували!

- Паяц! - кинула глузливо найманиця і, ігноруючи руку Ларса, впевнено пішла до його кімнат.