Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Апартаменти змовників суттєво відрізнялися як за розміром, так і за розкішшю оздоблення. Вітальня Ларса була оформлена в імперському стилі. Бордові з кремовим штори, прикрашені ламбрекеном, м'яко спадали до самої підлоги. Невагомий молочний тюль перекривав панорамні вікна. Меблі: канапки, крісла і стільці були зроблені з дорогоцінної кучерявої берези. Її мармурові візерунки  ніжно підкреслювала темно-вишнева оббивка. Ворсисті бежеві килими додавали вітальні затишку і витонченості. Ансамбль завершувала фантазійна рожкова люстра з кришталевим оздобленням. В каміні ліниво палахкотіло багаття. В кадках по кутках кімнати, на підвіконнях розкошували молочні і темно-рожеві орхідеї. 

Обідній стіл, накритий кремовою скатертиною, був сервірований в кращих аристократичних традиціях і ломився від яств. Рибна юшка з лосося з часниковими грінками, медальйони з телятини під вишневим соусом, качина грудка на фруктовій подушці, гарнір з броколі під гірчичним соусом, жульєн з куркою та грибами, салати, сири - все це зводило з розуму своїми пахощами і шалено апетитним виглядом. 

Ларс допоміг Рамії сісти, підсуваючи до неї стілець. Дівчина звернула увагу на цілий арсенал столових приборів біля тарілки і посміхнулася про себе: "Мабуть, буде вчити, як цим всім користуватися! Може для потіхи розвалитися на стільці, сьорбати та плямкати, чи вивернути щось ненароком?" - зловтішалася Рамія. 

Ларс неспішно їв, і крадькома спостерігав за найманицею. Вона доволі спритно справлялася з розмаїттям ложок, виделок і ножів. "Жодної помилки! Браво" - подумки поаплодував Рамії чоловік, а в голос додав:

- Ти чудово поводишся за столом! Я, особисто вчився цьому довгий час, періодично виводячи з себе своїх вчителів! - м'яко посміхнувся Ларс.

Рамія глузливо хмикнула.

- Я дівчина з різносторонніми талантами! - самовпевнено заявила вона, - Ну, раз я пройшла твою перевірку, то тепер можу і розслабитися!

Рамія відломила шматок хліба і прийнялася підбирати ним соус з тарілки. З'ївши, демонстративно облизала кожен палець, голосно прицмокуючи.

- Ось, так смачніше!

- Дикунка! - мовив Ларс і розсміявся.

Невимушено обідаючи, змовники дійшли висновку, що їм потрібно придумати якусь правдиву історію про повернення Айрін.

Ларс запропонував свою легенду. "П'ятирічна  дівчинка Айрін заблукала в лісі. Через три доби скитань, обірвана, голодна, шокована дитина вийшла на широкий тракт. Якраз повз проїжджала карета з бездітною літньою парою. Подружжя Кроул було з дрібної знатті і проживало в Ейріші, а в Амарканд їздило на весілля до внучатої племінниці.

Оскільки від стресу Айрін втратила мову, вона нічого не могла розповісти про себе. Пані Аніта та пан Якоб вирішили взяти дівчинку з собою і удочерити її. Таким чином, Айрін потрапила в Ейріш і там жила, поки Ларс її не знайшов."

- Вся ця історія шита білими нитками, - зауважила найманиця, - Чому Кроули не звернулися до місцевого пристава? Не впала ж дитина з неба? В будь-якому випадку у дівчинки мали бути батьки, які її шукали?

- М-м-м, будемо вважати, що бездітна Аніта вирішила використати цей шанс, щоб стати матір'ю, - запропонував свою версію Ларс.

- Не гарно якось, я б навіть сказала егоїстично! - зазначила Рамія.

- Життя бентежне! - розвів руками чоловік.

- Ну, добре, дівчинка росла, виховувалася в заможній родині, а як ти її знайшов?!

- Ось тут проблемка, я ще не придумав, може в тебе є якісь ідеї? - запитав Ларс і впився поглядом в Рамію.

- От такої, я звісно зрозуміла, що казкар з тебе ніякий, але щоб настільки... Це ж саме головне! - обурливо з натиском мовила Рамія.

Ларс зробив вигляд, що йому ніяково і жартівливо-благаюче подивився на дівчину. Чоловік налив собі і Рамії по келиху вина. Вона з насолодою пригубила ігристий напій.

- Ну добре, слухай, - змилостивилася найманиця, - У тебе був пошуковий артефакт! - сказавши це, Рамія подумала про подарунок батька, який ретельно ховала серед своїх речей.

- Що? - здивувався чоловік, - Магія на крові? Ні, це не реально! Це купа грошей. В Амарканді, мабуть, не залишилося жодного жерця, який би провів такий ритуал для артефактника. Та й ті десь причаїлися! 

Ларс відкинувся на спинку стільця і в звичному жесті скуйовдив волосся. 

- То може зараз не залишилося, а п'ятнадцять років тому були такі майстри! А що, батьки Айрін такі вже бідні?! - запитала найманиця.

- Бідні, як храмові миші! - відповів Ларс, - Звісно, так було не завжди. При Ахтанію вони процвітали, адже були родичами Каянни, покійної дружини імператора.

- А потім що трапилося? - поцікавилася Рамія.

Вона помітила, як  обличчя Ларса потемніло, в очах спалахнула лють, але він швидко взяв себе в руки і вже спокійно розповів:

- Коли після смерті імператорської сім'ї на престол сів Ксавій, айр Кларк Блеріс втратив при дворі доходне місце і деякі привілеї. Він повернувся з родиною у батьківське помістя. Господар з нього був так собі, от і сім'я потрохи скочувалася в прірву бідності і безвихіддя. Якщо до зникнення Айрін справи були ще більш-менш, то після - все полетіло шкереберть.

Ларс на якусь мить задумався, потер підборіддя, наче якась думка промайнула в нього в голові і неспішно проговорив:

- А ти знаєш, Раміє, ти маєш рацію. Дійсно, Кларк мав всі можливості замовити для доньки такий артефакт. Так що цілком реально включити його у нашу історію. Тільки, от як він працює?

Найманиця роздумувала, чи варто розповідати, але сказала "А", говори і "Б" , тому прийнявши рішення, вона промовила:

- Це як правило невеличкий механізм у вигляді прикраси або годинника. Роблять його на основі колорита - магічного камня і крові особи, яку треба знайти. Артефакт містить декілька погаслих віконець. При його активації, чим ближче він до об'єкту пошуку, тим більше віконець  загорається. А якщо особа знайдена - центральний камінь починає переливатися усім спектром кольорів. Найсильніший артефакт починає діяти в радіусі трьохсот миль. Це дуже дорога річ.