Читати книгу - "Продана дияволу, Джулія Ор"

Розділ 10

Умілі пальці ледь відчутно ковзали по шкірі, посилаючи дрібні імпульси до вогнища в низу живота.  Ключиці…. Шия… півкулі грудейй… ніби ненавмисно зачіпаючи сосок… Плоский живіт..

-Нижче.. Ще…- слабким від збудження голосом благала . Та ні.. це сон… Не можу я сама просити чоловіка про подібне.. Не після всього що зі мною сталося.

Та тим не менше, моє тіло зараз відокремилось від розуму, і з відданістю відкликається на солодкі доторки Артема.

Рука вже минула живіт, і відтягнувши резинку трусиків проникла до чутливого місця. А ноги самі розвелися ширше, даючи більше доступу.

-Яка ти солодка-нашіптував чоловік на вухо.- Така мокра для мене, сучка- чомусь ці слова зовсім  не обурювали мене, а навпаки,  ще більше збуджували.

Палець чоловіка кружляв навколо  чутливої точки, легенько занурювався в мене, і знову дражнив.

Коли Артем шепочучи хтиві слова прикусив мені мочку вуха, я не стримала тихого стогону,нігтями вчепилась  в плечі чоловіка і відкинула голову назад.

Яка це солодка мука.

-Скажи, Сашо…-хрипким голосом шепотів Артем в перервах між поцілунками і укусами шиї і грудей.

Здається він щось запитав, та я не почула що.

-Що?-перепитала я.

-Скажи кому ти належиш? Хто твій господар?- хрипким від збудження голосом сказав той.

-Артем…- ні, ну а що тут казати? Тим паче коли мізки розплавились від насолоди.

-Кому ти належиш, сучка.- з натиском повторив, і різко увійшов двома пальцями в мою піхву.

-Ах…- знову поштовх. Великий палець тисне на клітор, легенько стимулюючи його.

- Хто твій господар, Сашо?- різкий поштовх .

Голосний стогін. Хлюпаючі звуки. Запах сексу. Я здалась. Зламалась.

-Твоя- з видихом відповіла я.

А пальці Артема ще швидше почати занурюватись в мене , і дражнити клітор. І я вибухнула.

Різкий спазм  скував моє тіло, стінки піхви ритмічно стискаються навколо пальців чоловіка, тіло трусить. Я до побіління пальців схопилась за його плечі,  він ніби не помічає.

-Ти моя, Сашо! Тепер ти моя. І я зроблю з тобою все що захочу.- тільки от я не  розумію як на  це реагувати.. І що саме збирається робити зі мною.

Сил зовсім немає, тому Артем мовчки бере мене на руки і несе в спальню. На щастя мою. Заносить у ванну, вмикає воду, і направляє струмені води на мене. Бере мочалку, намилює, і миє моє тіло. Груди, живіт, шию, між ніг, сідниці. Він робить це з серйозним виразом обличчя, ніби це звичайні речі.. Ніби машину помити, а я всі фарбою залилась. Мені соромно, ніяково. Я зовсім не розумію як реагувати на це.

Закінчивши з миттям мене.. чоловік бере рушник, витирає мене, і так само піднявши на руки несе до ліжка.

Торкнувшись головою подушки я майже миттєво відключаюсь.

Знову цей сон.

Темна кімната, по середині якої стою я. З темряви, з двох сторін виходять два чоловіка. З однієї сторони Артем, з іншої відчим. Вони знову тягнуть мене в різні сторони, тільки от тепер Артему вдається перетягнути мене на свою сторону.

-Вона моя!-кричить Артем!- Ти продав мені її! Вона тобі не належить.

Я торкаюся своєї шиї, а на ній нашийник з товстим ланцюгом. Я ковзаю поглядом по ланцюгу, і розумію що інший його кінець тримає Артем. Він пронизливо дивиться мені у очі.

-Ти моя! Ти сама з цим погодилась- голосно говорить, і закинувши голову сміється.

Різко прокинувшись,я сідаю в ліжку, і руками шарю по шиї, намагаючись знайти і здерти нашийник з ланцюгом. Та його немає. Це сон.

Чоло мокре від поту, волосся прилипло до обличчя.

Кімната залита сонячним світлом. Сонце вже високо на небі. Пізно я встала. Треба терміново в душ.

Всташи з ліжка, і прямуюючи до ванни, я почула голоси, знайомі.

Один безперечно  належить Артему, а от інший.. Андрій? Що він тут робить?

Я визирнула у вікно, І справді. Андрій і Артем стоять на вулиці, і розмовляють. Артем розлючений, Андрій теж злиться, але веде себе стримано, він боїться Артема.

Підходить охорона, хапає вітчима під руки, і веде до воріт, викидаючи чоловіка за ворота.

Мені шкода його? Ні! Чи хотіла б я поговорити з ним, побачитись? Ні! Я взагалі ні чути, ні бачити його не хочу. Занадто багато болю і страждань я пережила через нього.

Але що йому тут треба? З якою метою приходив? Оце дуже цікаво.  Треба швидше дізнатися у Артема. Але спочатку душ.

Нашвидкоруч прийнявши душ і почистивши зуби, начепила на себе що перше потрапило під руку, пройшлась гребінцем по вологому волоссю, і вискочила з кімнати.

Артема застала на кухні, він пив каву, і гортав стрічку новин на планшеті.

-Доброго ранку- низьким голосом сказав, змушуючи здригнутися. Граційно встав, обійшов стіл наближаючись до мене. Обійняв долонями обличчя, зминаючи губи пристрасним поцілунком.

Ото тобі і добрий ранок. Мало земля з-під ніг не пішла.

-Каву будеш?- запитав відсторонюючись.

-Ні , дякую. Я запитати хотіла.-вирішила не відкладати питання на потім, та мене перебили.

-Тоді ходімо.-взяв за руку і потягнув. Навіть не даючи нічого сказав.

Привів мене Артем до своєї спальні. Зупинився, повернувся обличчям до мене. Кілька секунд мовчання, чоловік дивиться вивчаючи. А я не знаю  що робити.

Чому ми тут?  Це питання залишається не висказаним, тому що наступної миті мене ошелешують.

-Я хочу щоб ти відсмоктала мені.