Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

— Я тобою пишаюся, — сказав він, витираючи почервонілі очі, — ти змогла зробити те, над чим так наполегливо билися всі ці хвалені драконологи — пробити дірку в лускатій обороні ящірок.

Все, після цих слів Риль чітко зрозуміла — від весілля їй не відкрутитися, ніяк, хоч в портал пірнай — знайдуть і там, що прикро, свої ж. Політичний шлюб, порталься він куди подалі.

День хилився до заходу. Червона куля зависла над горизонтом, даючи ще досить світла, але вже встановлювалися стовпи для факелів, виставлялися кам'яні постаменти для світильників. Весілля має проходити при світлі живого вогню. Лускаті особливо наполягали на дотриманні цього правила.

Двір перед будинком зараз був схожий на базарну площу. Принаймні, дивлячись на натовпи з вікна своєї кімнати, Риль уявлявся саме базар. П'ять хвилин тому її, нарешті, залишили одну.

— Відпочинь трохи, дівчинко, — порадила мама, цілуючи її в чоло.

— Останні хвилини свободи, — підморгнула майбутня свекруха, хихотнувши як дівчисько. Вони досить швидко потоваришували на ґрунті спільного інтересу до Риль. Обидві поставили собі за мету зробити зі здохлика принцесу. Ну-ну. Не те, щоб худоребра сильно була проти, її думкою з цього питання все одно ніхто не цікавився, просто важко вірилося, що у них щось вийде. Ось тільки мамина енергія, помножена на досвід дракониці, дали несподіваний результат. Навколо захоплено охали мами — рідна і драконяча, і крадькома витирали сльози від розчулення.

Підійшовши до дзеркала, Риль постояла, розглядаючи незнайому красуню, потім, скорчивши гримасу, показала їй язика. Незнайомка відповіла тим же. Такий собі худоребрик у кремовій корзиночці. Ні, звичайно, вона трохи упереджено себе описала. Вийшло дуже навіть непогано, але після годинних мук будь-які емоції просто вмирають від перевтоми.

Червоно-золоте плаття з чорним оздобленням Риль дісталося у спадок. У ньому виходили заміж всі лунма Гнізда Регірмаф. Максимально відкритий верх, прикрашений чорними каменями ліф, що переходить в широкий золотий пояс. Низ сукні довгими благородними складками спускався до підлоги, підмітаючи її чорним мереживом. Завдяки консервуючій магії плаття збереглося без змін. Місцевий кравець лише підігнав його під більш дрібну і худу Риль. До речі, завдяки цій талановитій людині вона регулярно отримувала всі обновки свого гардероба. Дракони в перші ж дні відправилм кравцеві об'ємний зліпок з її тіла. По ньому той і творив свої твори мистецтва. А ось із взуттям вийшла заминка, в туфельках нареченої Риль просто потонула. Довелося місцевому умільцю провести ніч, створюючи шедевр. Вийшло приголомшливо, туфлі практично не відчувалися на ногах. Але Риль все більше відчувала комплекс провини по відношенню до всіх цих людей. Підготувати весілля за день — немислимо! Тим більше таку високопоставлену. Арагрела хоч і тримається бадьоро, але вночі спала від сили пару годин.

Ех, шкода, дуже шкода, що їй заборонено бачити Ласті до церемонії. Вона б йому багато лусочок повисмикувала, щоб напоумити. Але ні, традиція, порталься вона куди подалі. І чому їй здається, що цю традицію придумали виключно сьогодні вранці, щоб не затьмарювати майбутнє весілля скандалом молодих. А у неї руки так і сверблять поскандалити, причому по-крупному.

Ну, трапся їй цей лускатий. Від тарілки, що летить в лоб, він би може і ухилився, а ось від посланого слідом заморожуючого заклинання навряд чи. І навіть жаліти його потім вона не буде. Майбутній чоловік в курсі, що одружується з бойовим магом, так що нема чого доводити наречену до спонтанних заклинань. Треба ж, задумав: весілля — завтра. І якби ж то влаштував скромну церемонію — тільки для своїх, невеликий сімейний вечерю, вона б пережила. Ні, перетворили весілля казна на що — великомасштабні переговори з легким нальотом романтизму.

Чергове крило драконів заходило на посадку, чіткими тінями виділяючись в бузкових сутінках. Ось, ще один радник завітав. Ні, вона не проти драконів, але навіщо було запрошувати всю Раду в повному складі? Причому кожен з них прихопив з собою ще й старших Гнізд. Начебто мало присутності власного Гнізда в повному складі?

Заран, природно, не міг пропустити таку «важливу» подію як весілля асхалута. Все одно зранку тут вештається. Вранці новачка інструктував, в обід обряд проводив. Нічого дивного, що вирішив затриматися до вечора. Мило, тільки навіщо було тягнути сюди інших своїх підданих? Що, вони раніше ніколи весіль не бачили, або так переживають за сестру, що вирішили її морально підтримати?

Начебто з боку нареченого всіх перерахувала, тепер перейдемо до своїх. Її сім'я завжди славилася гостинністю, і запросити своїх друзів на весілля дочки її батьки мали право. Але тільки Риль абсолютно не пам'ятала, щоб більшість з них відносилося до керівництва Магістрату. Хто ще? Ах, так, брат, природно, покликав своїх друзів. Логічно, всі вони служать в МЗСП, але десять бойових команд, які нарахувала Риль, — явний перебір для одного скромного весілля. Чи не її скромну персону вони охороняти зібралися? Та й від кого? Від власного нареченого, точніше, вже чоловіка?

Вона, звичайно, може зараз тупнути ніжкою, влаштувати істерику і послати всіх кривим порталом куди подалі. Тільки ж почуватися буде при цьому останньою сволотою. Але заміж не хочеться, особливо ось так — символом дружби і єднання братніх народів. Заміж не хочеться, але і жити без однієї лускатої зарази вона теж не зможе.

Риль притулилася лобом до скла. Внизу майнула чорна шевелюра Хірано. Маг на диво гармонійно виглядав разом з драконами, немов їх далекий родич. Поруч йшов голова Ради, як же швидко вони знайшли спільну мову! Позаду цієї парочки, що активно щось обговорювала, рухалися інші драконологи.

Вдень Хірано представив дівчині своїх колег. Риль вже не дивувалася черговій порції незнайомих гостей. Але «друзі наставника — мої друзі», а тому вона гостинно посміхнулася кожному. Правда, усмішка трохи померкла, коли Хірано виділив трьох, заявивши, що саме ці доблесні маги надали їй честь, погодившись стати її вчителями. Риль з тугою оглянула доблесних магів. Ті чомусь легко уявлялися в темному підворітті з ножем в руках або з пляшкою вина за столом брудної таверни, і нарешті, в похмурому лісі серед гори трупів, неважливо чиїх, а ось за викладацьким столом…

Розповідь про те, як бідна дівчинка, не знаючи жодного заклинання, протистояла драконам і магу-зраднику, торкнув серця багатьох. Охочих вивчити безпорадну крихітку Риль