Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

- Тому що ми не як всі нормальні люди, - Єву мучила неможливість розповісти Тіту всю правду про Адама, що істотно полегшило б його розуміння. - Тому що є купа нюансів. Нам потрібно більше часу ось і все.

Тіт розчулював навіть коли ставав серйозним, якщо він витягував губи трубочкою, значить він про щось посилено розмірковував, про щось вкрай важливе:

- Я поговорю з ним! - заявив він. - Так не годиться. Хтось повинен тріснути йому по лобі, ... тільки не лякайся! Я образно.

- О, це погана ідея, він сприйме тебе в багнети. Адам навіть психотерапевта собі підбирав місяців шість, він не говорить про особисте зі сторонніми, - але її хвилювання не грало ніякої ролі, Єва вже бачила, що цього рудоволосого упертюха їй не зупинити.

- Нічого, я спробую, я здатний. Так, що ми з тобою подивилися і що нам там залишилося? У музеї науки і витончених мистецтв ми були, в акваріум ходили , Фенуей парк, Фанел хол. Куди ще порадиш?

- Бостонська гавань, стара північна церква, музей архітектури, монумент на пагорбі Банкер-Хілл, - стала перераховувати Єва і Тіт застогнав, театрально закочуючи очі.

Але коли пізно ввечері Адам Пірс переступив поріг своєї квартири - його там зустрів високий, зібраний, з твердим наміром хлопець, відклавши на час своє ірландське почуття гумору.

- Дуже добре, мені не довелося чекати тебе до самого ранку, - Тіт був сама гідність і стриманість. - Здається, ми упустили невеликі деталі, які тим не менш, дадуть тобі повне уявлення про мене. Моє ім'я Тіббот Кейлі Мур. Мені тридцять два роки і я викладаю історію філософії в Дублінському університеті.

- А я гадав, звідки ж ти розумний такий узявся, - проказав Адам, послабляючи  краватку. - Друже, ти ніяк зібрався читати мені мораль? - настрій його був  гірше нікуди, і він усім своїм виглядом показував, що будь-яка розмова - це зайве.

- Не смію. Мораль ти повинен винести сам. З твого дозволу покладу перед тобою чудовий ірландський віскі, привіз пляшку в подарунок, і ми з тобою поговоримо, - промовив Тіт, простягаючи Адаму стакан. - Вірніше, я розповім тобі одну свою історію. Єва, незважаючи на її складний характер - чудова дівчина ...

- Так і знав, що без неї не обійшлося, - Адам залпом осушив стакан, наливаючи собі ще. - І? - звернений на співрозмовника погляд не обіцяв нічого доброго.

- Просто я хочу, щоб ви були щасливіші, ніж я і моя, нині покійна кохана жінка, - дивлячись на таку реакцію Адама, Тіт приніс ще одну пляшку. - Гаразд, давай нап'ємося.

   О третій годині ночі Єва підскочила, розбуджена телефонним дзвінком.

- Привііііт, чим займаааешься? - підозріло розтягуючи слова, у слухавці пролунав голос Адама.

- Чим я займаюся о третій годині ночі? Нахабно сплю! - пробурчала Єва, знову кутаючись у ковдру.

- Ти не повинна спати, ти повинна сум ... сумувати за мною, - гикнув він, і спросоння Єва нарешті зрозуміла, що він п'яний.

- Так я нудьгувала, сумувала і випадково заснула. А ви там з Тітом не засиділися випадково?

- Ти знаєш, він насправді клааасссний хлопець, ми з ним так душевно поггговорили. У чомусь він ... звичайно має рацію. Я вислухав його трагічччну історію, і ще ... я дуже радий, що між вами нічого немає ...

- Адаме, прошу тебе, знайди ліжко і лягай спати. Я просто в шоці, - пробурмотіла вона, відключаючи телефон на свій страх і ризик. - Було-було, але такого Пірса я собі не уявляла, - прошепотіла Єва самій собі. - Тіта приб'ю!

   Рівно через двадцять хвилин у двері забарабанили, немов у неї ломилися відразу п'ятеро , але на порозі Єва знайшла тільки Адама, який ледве стояв на ногах.

- Чорт забирай, Адаме, - пихкала Єва, втягаючи його всередину. - Завтра тобі буде дуже соромно.

- Пф, мені не буває ... соромно ... взагалі! Ти сказала знайти ліжко - я знайшов, - обурено показав він на її ліжко двома руками. - Ну, я ж не можу спати без тебе. Ти моя дружина, ... сім'я, ... смачна половинка. Так добре ... з тобою ...

Впавши на ліжко, на превелике полегшення Єви - Адам відразу  відключився. Їй залишалося неможливе - висмикнути з-під нього ковдру.

Вранці, коли Єва тікала на роботу, тому що через негайні терміни вона ніяк не могла залишитися - Адам все ще спав непробудним сном. Той факт, що Адам Пірс, з його жорсткими принципами міг дозволити собі подібне – приводило  її в подив, хоча з іншого боку цей же факт доводив, що Адам Пірс все ж таки  звичайна людина, яка заплуталася в бардаку своїх думок.

    Сидячи за своїм робочим столом, люто кусаючи олівець, Єва відчула, що на неї хтось дивиться, одразу піймавши погляд Адама, що стояв в дверях.

- А хто це у нас такий прокинувся! - жартівливим тоном простягнула Єва, не стримуючи усмішки. - І година ще не пізня, всього лише трохи за південь.

Але було схоже, що ніякої незручності або сум'яття він з приводу своєї витівки не відчував. Тільки хмикнув, знизуючи плечима:

- Пообідаєш зі мною? - це було швидше схоже на ультиматум, а не на прохання. Або ж він точно знав, що вона не відмовить.

І Єва дійсно згідно кивнула головою. Поки вони йшли через офіс, спускалися в ліфті, потім перетинали головний хол, люди, які були обізнані хто такий Адам Пірс або колеги Єви, відразу ж звертали на них увагу, відзначаючи, що ці двоє знову разом. І ніби то цього було мало - Адам раптом рвучко притягнув її до себе, з пристрастю власника цілуючи її в губи. Поцілував, взяв за руку, і продовжив йти як ні в чому не бувало.