Читати книгу - "Королівство шахраїв"

Інеж потягнулася за ножицями, граціозна, як завжди, наче дівчинка під водою, і передала їх йому, тримаючи за лезо. Ножиці холодили долоню, метал був негнучкий і заспокійливий. Каз ступив крок і опинився в рамці з дівочих колін.

— З чого розпочнемо? — поцікавився він. Під дією пари, що ширилася від умивальника, пасма волосся навколо обличчя Інеж закучерявилися.

Невже він збирається це зробити?

Каз нахилився до її правого передпліччя, не наважуючись розмовляти. Його рукавички лежали на краю вмивальника — чорні плями на мармурі із золотими прожилками. Вони здавалися мертвими тваринками.

Бреккер зосередився на ножицях, на холодному металі в долоні, такому не схожому на шкіру. Він не зможе цього зробити, якщо руки тремтітимуть.

«Я можу це перемогти», — запевняв він себе. Те саме, що тицяти в когось зброєю. Насилля — нескладна річ.

Він обережно розітнув лезом перев’язку на руці Інеж. Рушник був товстіший за бинт, але ножиці були гострі. Один-єдиний розріз — і перев’язка впала, оголюючи глибоку рвану рану. Каз посунув тканину вбік.

Узяв смужку від свіжого рушника і стояв, загартовуючи себе.

Інеж підвела руку. Каз обережно загорнув її передпліччя чистим шматком тканини. Кісточками пальців він торкнувся її шкіри, і блискавка розітнула його, паралізуючи, укорінюючи до землі.

Його серцю не слід так гучно гупати. Можливо, він ніколи не дістанеться до Рейки. Можливо, це вб’є його. Зусиллям волі Каз змусив руки поворушитися, зав’язати бинт вузликом, іще одним. Справу зроблено.

Бреккер вдихнув. Він знав, що тепер мусить перев’язати її плече, але не був готовим до цього, тож нахилився до лівої руки. Тканина була абсолютно біла та чиста, але Інеж, нічого не запитуючи, простягнула йому руку.

Цього разу було трохи легше. Він рухався повільно, методично: ножиці, бинт, медитація. Утім, упорався і з цим завданням.

Вони нічого не казали, закрутившись у вихорі тиші, не торкалися одне одного, коліна Інеж стирчали по обидва боки від хлопця. Очі Інеж були широкі й темні, загублені планети, чорні місяці.

Перев’язка на плечі була двічі закручена навколо руки й зав’язана біля суглоба. Каз легенько нахилився, але кут був незручний. Він не міг просто запхати ножиці під рушник. Доведеться підняти край тканини.

«Ні». У кімнаті було занадто яскраво. Здавалося, груди затисло в кулаці. «Припини».

Каз стиснув два пальці. Запхав їх під перев’язку.

Усе всередині стиснулося від огиди. Ноги опинилися в холодній воді. Тіло заціпеніло, і все ж він досі відчував під долонями вологу поступливість братової плоті, що гнила. «Це сором зжирає людину без останку». Він топився в соромі. Топився в Кеттердамській гавані. Перед очима затьмарилося.

— Мені теж непросто. — Її голос, тихий і спокійний, голос, який колись уже повернув його з пекла. — Навіть тепер, коли хлопці всміхаються мені на вулиці або Джаспер кладе мені руку на талію, я почуваюся так, наче ось-ось зникну. — Кімната нахилилася. Каз ухопився за пута дівочого голосу. — Я жила в страху, що побачу когось із її — когось із моїх — клієнтів на вулиці. Довго мені здавалося, що я всюди впізнаю їх. Але часом я думаю, що те, до чого вони зі мною вдавалися, не було найгіршим.

Казів погляд знову сфокусувався. Вода відступила. Він стояв у ванній кімнаті готелю. Його пальці притискалися до плеча Інеж. Він відчував під шкірою її міцні м’язи. На шиї, у м’якій западинці просто під щелепою, шалено бився пульс. Каз помітив, що дівчина заплющила очі. Її вії чорніли на щоках. Наче відповідаючи на його тремтіння, вона заклякла, ще більше знерухомилася. Слід щось сказати, але ротові не вдавалося вимовляти слова.

— Цьоця Гелін не завжди була жорстокою, — вела далі Інеж. — Вона обіймала тебе, міцно притискала, а потім щипала так сильно, що шкіра тріскалася. Ти ніколи не знала, поцілує вона чи вдарить. Одного дня ти була її найкращою дівчиною, а наступного вона тягла тебе в кабінет і повідомляла, що продає ватазі чоловіків, яких зустріла на вулиці. Вона змушувала благати залишити тебе. — Інеж видала якийсь тихенький звук, майже смішок. — Коли Ніна вперше обійняла мене, я відсахнулася. — Інеж розплющила очі й зустрілася з Казом поглядом. Він чув, як протікає кран, бачив, як скрутилася на плечі в дівчини коса, що вислизнула зі свого вузлика на потилиці. — Далі, — тихо озвалася вона, наче просила його не уривати оповіді.

Каз не був певен, що зможе. Але, якщо вона змогла промовити такі слова у відлунні цієї кімнати, він може до дідька ретельно постаратися.

Каз обережно підняв ножиці. Відтягнув перев’язку, звільняючи для них місце, шкодуючи та відчуваючи полегшення, що більше не торкається її шкіри. Розітнув тканину. Каз відчував пальцями, як її тепло обпікає, наче гарячка.

Розрізана перев’язка впала.

Він узяв правою рукою чергову довгу смужку рушника. Щоб закріпити її позаду, довелося нахилитися. Він був тепер так близько. Його свідомість зафіксувала раковину її вуха, закладене за неї пасмо волосся, швидкий пульс, що тріпотів на шиї. Жива, жива, жива.

«Мені теж непросто».

Бреккер знову обмотав дівчину бинтом. Найлегші дотики. Неминучі. Плече, ключиця, одного разу коліно. Навколо Каза підіймалася вода.

Він зав’язав вузол. «Ступи крок назад». Каз не ступив цього кроку. Він стояв і прислухався до власного дихання, до її дихання, до їхнього ритму на самоті в цій кімнаті.

З’явилася нудота, жага втекти, та поруч із нею — ще якась інша жага. Каз вважав, що близько знайомий з болем, проте цей біль був новим. Боляче було стояти там так близько до її рук. «Мені теж непросто». Після всього, що вистраждала Інеж, слабким виявився Каз. Але вона ніколи не дізнається, що він відчував, дивлячись, як Ніна притягає її ближче до себе, як Джаспер бере її під руку; не дізнається, як це — стояти, спираючись на одвірки та стіни, і знати, що ніколи не зможеш наблизитися. «Але зараз я тут», — майнула шалена думка. Він ніс Інеж на руках, бився пліч-о-пліч із нею, проводив поруч із нею цілі ночі, коли вони обоє лежали на животах і спостерігали за складом чи крамарським маєтком, вдивляючись у підзорну трубу. Це не можна було порівняти ні з чим. Каза нудило, він був наляканий, тіло вкрилося потом, але він був тут. Він спостерігав за тріпотінням пульсу, свідченням того, що її