Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

Крайдан зрозумів, що щось не так, приблизно з середини вистави. Жуліна постійно тримала його увагу на собі. То розповідала останні світські новини, то захоплювалася грою акторів, то заливалася грайливим сміхом над жартами, що летіли зі сцени, при цьому постійно нібито ненароком легенько торкалася Крайдана.

Ця нав'язливість спочатку не дратувала його. Він навіть посилав Жуліні усмішки у відповідь. Але хоч би як вона старалася, повністю заволодіти його увагою не могла. Думки знову і знову поверталися до Сніжани. Крайдана турбувало, що коло її ворогів швидко розростається. Кожна діва, яка мріє про увагу принца, встигла зненавидіти її за те, що їй цієї уваги дісталося найбільше. Король теж, напевно, вкрай незадоволений, що північниця не стала непомітним пішаком фестивалю. Крім того, Демір затіяв якусь свою гру і фактично відкрито визнав, що у цій грі Сніжана для нього — засіб досягнення мети. Як уберегти зухвалу синьооку гостю з іншого світу? Крайдан перевів погляд на неї. Вона не здавалася беззахисною. Сильна, розумна, непокірна, сповнена гідності, зовсім не схожа на місцевих жінок, а тому ще більш вразлива.

— Ох, який пройдисвіт! — Жуліна в черговий раз розсміялася над вдалим жартом актора.

Вона посунулася вперед і трохи вправо, зачепивши плече Крайдана. Хмарка її парфуму дійшла до носа. Цим маневром їй знову вдалося зосередити увагу Крайдана на собі. Очам подобалося дивитися в спокусливий виріз її декольте. Погляд мимоволі затримався там, наче його прикувало. Проте думки залишалися вільними.

Ось ця дивна мимовільна реакція власного тіла на Жуліну, яка не узгоджувалася з тим, що діється в голові, і змусила замислитися. Чому в Крайдана раптом прокинувся чоловічий інтерес до Жуліни? Чому цей інтерес здається йому чимось чужим, неприродним, не таким, що йде зсередини, а навіяним ззовні? Ця жінка ніколи не цікавила його. Та й одне те, що вона дружина Деміра, вже ставило для Крайдана незриму стіну між ним та нею. Його апріорі не цікавили чужі жінки.

Здогад ворухнувся в голові — Крайдана піддали магічному впливу. Все це підлаштовано спеціально. Відбувається якась гра. Але чому він, один із найсильніших магів королівства, не відчув використання проти нього магії? Чому здогадався не магічним чуттям, а звичайними логічними міркуваннями? Відповідь одна — були використані північні прийоми. Особлива жіноча магія, проти якої чоловіки з інших провінцій безсилі.

Як тільки ці думки промайнули в голові, чари спали. Наче з очей злетіла незрима пелена. Крайдан гидливо відвів погляд від декольте Жуліни. Вона і всі її неприродні кривляння стали йому неприємні. Гнів розростався у грудях. Першим бажанням було негайно зажадати у інтриганки пояснень. Навіщо вона затіяла з ним цю гру? Хотіла його кохання? Їй не вистачало Деміра? У цю версію не дуже вірилося. За Жуліною, напевно, хтось стоїть. Але чого він хоче? Очорнити? Назавжди вбити репутацію Крайдана? Зробити неможливим його перебування в палаці? Кому це вигідно? Чи міг сам Демір бути ініціатором цієї брудної інтриги? Важко було в таке повірити. Невже він настільки низько літає, що використовує власну дружину для досягнення якихось своїх цілей?

Найнеприємнішим і найтривожнішим у всій цій ситуації було те, що Крайдан міг виявитися не основною мішенню інтриганів. Можливо, їхня ціль — Сніжана. А Крайдан, як її опікун, просто заважає їм. Приберуть його — візьмуться за неї.

Хоч як хотілося негайно почати з'ясовувати всі деталі, Крайдан себе стримав. Розумніше буде підіграти Жуліні і подивитися, що вона збирається зробити далі. Йому важливо було не стільки викрити її в брудній інтризі, скільки зрозуміти, хто стоїть за її спиною і які у нього цілі.

Сірий Кардинал перевдягався, стоячи перед дзеркалом. Стягнув чоловічий одяг і натягнув жіноче вбрання.

— А фіолетовий тобі личить, — засміявся, роздивляючись своє відображення.

Він спеціально вибрав глуху сукню до самого підборіддя. Так не буде видно Намиста Дару, яке він тепер ніколи не знімав з шиї.

Далі в діло пішла перука, поверх перуки — чепчик. А після Сірий Кардинал наніс на обличчя кілька шарів гриму. Тепер його й рідна мати не впізнає. Чому він так ретельно змінював зовнішність? Не хотів неприємностей. Досі йому доводилося мати справу лише з жінками. З ними було легко — що з Альмірою, що з Жуліною. Жінки — слабкі істоти, яким властиві емоції та пристрасті, їх так легко схилити до гріха. З чоловіками складніше.

Сірому Кардиналу довелося ретельно вивчати життя кожного з членів Великої Ради. Намацувати чутливі місця. Шукати за яку ниточку смикнути, щоб перетворити на слухняних ляльок. Після закінчення фестивалю відбудеться засідання Ради. Сірому Кардиналу необхідно, щоб усі Радники повелися правильно, коли мова зайде про наречену принца. Не має значення, кого назве Твінсен. Важливо, щоб його вибір не знайшов підтримки. А так і буде, треба тільки смикнути Радників за ниточки. Тоді наречену королівському синові обиратимуть таємним голосуванням. І ось тут потрібно буде смикнути Магістрів за ниточки ще раз, щоб вони всі зійшлися на одному імені.

Сірий Кардинал знайшов підхід до кожного з п'яти магістрів. У всіх є болючі місця. Найскладніше було з Деміром та Крайданом. Найсильніші маги королівства. Навіть тепер, коли заволодів Намистом Дару, він був слабший за них. Але все ж таки йому вдалося знайти, як зробити Деміра своєю маріонеткою. Мав він давній грішок. Демір виявився на багато чого здатний, аби виправити помилку минулого, за яку сильно каявся.

Але Сірий Кардинал нічого не накопав на Крайдана, як не старався. Цей чортів правдолюб ніколи не піде проти совісті. А тому вирішено було прибрати його з дороги, щоб не заважав. План простий. Король повинен розчаруватися у своєму Магістрі та виключити його з Великої Ради. Бажано, щоб Арттерик узагалі відправив його подалі від столиці. Сірий Кардинал сподівався, що це станеться, коли розкриється зникнення Намиста Дару з королівської скарбниці. Арттерик справді розгнівався, проте швидко змінив гнів на милість. Але якщо король дізнається, що Крайдан розважається з Жуліною… Ось тут він точно буде обурений вкрай. Арттерик відомий своєю нелюбов'ю до зрад.