Читати книгу - "Свято Червоної Косинки, Тетяна Гуркало"

— Ліс — це одночасно наш підсилювач, резонатор і сила, котра нас стримує, — розповідала ельфійка.

— Лялянівель казав мені про проблеми малолітніх ельфів, — покивала Дарка, доливаючи їй чаю, бо лекція явно грозилася затягнутися.

— Так, проблеми юних, — посміхнулася цілителька. — Але не тільки це. Ти знаєш, що людські маги все життя розтягують резерв? Існують спеціальні вправи, ритуали і місця, котрі цьому сприяють. Так от, ліс для нас таке ж місце. Він робить нашу магію яскравішою і більшою. Непомітно робить, поки ми ростемо. Діти насправді народжуються як і скрізь з дуже різними здібностями. А ліс потім те виправляю, урівнює, підтягує до більшого. І ні, не тому, що йому потрібні сильні маги. Деякі з наших магів навіть слабкого людського не переможуть. Бо користуватися своєю силою не сильно вміють, дурні. Не захотіли вчитися. Але магія в нас занадто сильно переплетена з життям. Не буде достатньо магії…

— Ви почнете старіти, як той темний втікач, — сказала Дарка.

— Якось так, — схвально кивнула цілителька. — Справа саме в цьому. Розумієш, сильних ліс сильнішими не робить. Він не дарує магію. Він дарує саме життя, здоров’я. Мізків, нажаль, додати не може і дехто й за чотириста років примудряється не вирости. Так і залишається нерозумним підлітком.

— Щоб стати великим ельфійським магом потрібно вчитися, — теж посміхнулася Дарка. Її це чомусь утішало.

— Так, — кивнула ельфійка. — А тепер візьмемо тебе, та й інших дівчат-дружин. Ви не ельфи. Ліс вас не бачить і не відчуває…

— Не ельфи? — зацікавилася Дарка. — Почекай, а якщо б були ельфи, він би нас відчував, навіть якби ми жили в цьому місті, а не на землях ельфів.

— Так. Хоча хоч трошки в нас пожити їм би не завадило. Ми намагаємося донести це до напівкровок і більшість згодні що довге життя, то непогана штука.

— І частенько так і не повертаються з вашого лісу.

— Подобається, мабуть. Знаходять якусь справу собі… доречі, саме напівкровки знаходять, а ті, хто в лісі народився, з цим ділом не поспішають. Лялянівель іще нічого, він хоча б вартовим був. А є такі, котрі і зовсім без діла тиняються. Одяг магія допомагає відремонтувати, поїсти можна в родичів, або фруктів назбирати. Зайця якогось вполювати. І не набридає ж… — цілителька несхвально похитала головою. — Так, я відволіклася. Напівкровки. Знаєш, що напівкровки народжуються частіше, ніж чистокровні ельфи?

— Так. І про родичів, котрі дітей ділять, мені розповідали, — покивала Дарка.

— Чудово. А тепер повернесмя до ритуалу і лісу, — стала вона дуже серйозною. — Ритуал, як і ліс, об’єднує і вирівнює. Знаєш, ти і зараз досить сильний маг, а через декілька десятків років твоя магія по силі не буде відрізнятися від моєї. Бо в ту мить, в котру шлюбний ритуал завершився, ти фактично теж стала ельфом, дитиною Асгари, частиною великого. Але при цьому ти не ельф і коли ти далеко, правильно реагувати на тебе ліс не може, він не всесильний. Нас ліс, фактично, дуже великий артефакт, божественний артефакт, але саме артефакт, котрий працює так, як задав його творець. В ньому нема того, що в нього не вклали. І ніколи не буде.

Дарка нахмурилася.

— Напівкровки, — повторилася ельфійка. — Розумієш, ліс їхніх матінок насправді не бачить. Для нього дитина наче в повітрі з’являється. Десь далеко, але своя. А жінки, котра цю дитину виношує, наче не існує. Тому напівкровки, котрі народжені ельфійкою завжди більш ельфи, ніж ті, в кого ельфом був лише батько. А іще дівчатам, котрі примудряються завагітніти від різних бовдурів, краще почастіше ходити до цілителів. Бо якщо їх дитина надто сильний маг, можуть виникнути проблеми зі здоров’ям. Але це все насправді не дуже великі проблеми, якщо батько дитини бовдур, котрий уже й забув про свою випадкову коханку. У дружини проблем буде більше. Саме тому, що ліс її вже бачить, але вона все ще не ельф.

— Так? — дуже цікава розмова, знати б ще чому цілителька її почала.

— Так. Балансу не буде. Наш ліс може розпочати тобі допомагати, але та допомога ще й нашкодить. Бо ти далеко, не ельф насправді, а він буде допомагати як ельфу, та ще й маг, а магію він може відчути взагалі як загрозу. Народжувати тобі треба на наших землях. Та й виношувати краще теж. Хоча б десь поблизу, тоді наш божественний артефакт хоча б розбереться, що ти не ельф, хоч і його частина. На маленьких строках ще нічого, а чим далі…

— Тим гірше, — кивнула Дарка. Не дурепа ж вона, а тут все дуже навіть зрозуміло. — Зрозуміло, коли завагітнію, поїду в ваш ліс.

І ельфійка подивилася на неї з таким співчуттям, що Дарці на мить навіть недобре стало. А потім вона подумала і видихнула:

— Та я його приб’ю зараз!

Нетин же казав, що саме напівкровки народжуються легко, а вона ні про що взагалі не думала! Дурепа!

— Якщо тебе це втішить, — з посмішкою сказала ельфійка і відпила чаю, — після завершення ритуалу ти хоч і не ельф, але одночасно і ельф.

— Е?

— Поки в тебе є магія, не постарієш.

— Ага, — тільки й змогла сказати Дарка, силячись зрозуміти втішає її це, чи ні. Якось ця тема зараз їй була нецікава.

І як же вчасно ця цілителька приїхала. Хоч хтось про можливі проблеми розповів.