Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

Із напівтемряви повисовувалися створіння. Я побачила серед них Джона Чендлера, аптекаря з Кріплгейта, який відповів мені зухвалим поглядом. Був там і Кіт, біля якого стояв іще один демон. Коли рука його друга ковзнула йому під лікоть, Марлоу трохи відсунувся від нього.

— Здрастуй, Кіте, — глухим голосом привітав його Метью. — А я гадав, що ти вже встиг кудись втекти й сховатися.

Габбард затримав свою руку на моєму підборідді ще на кілька секунд, знову повернувши мою голову обличчям до нього. Вочевидь, у моїх очах блиснув гнів на Кіта й відьмака-аптекаря, який нас зрадив, бо Габбард застережливо похитав головою.

— Не тримай ненависті в серці на брата свого, — промимрив він, відпускаючи мене. А потім обвів поглядом присутніх. — Залиште нас.

Метью обхопив долонями мої щоки і пальцями розгладив шкіру, стираючи з неї запах, залишений Габбардом. — Іди з Гелоугласом. Невдовзі побачимося.

— Вона залишиться, — сказав Габбард.

На обличчі Метью сіпнулися м’язи. Він не звик, щоб йому перечили. Після тривалої паузи він наказав своїм друзям та членам родини почекати за кімнатою. Один лише Хенкок не послухався його відразу.

— Твій батько каже, що мудрий чоловік бачить із дна глибокого колодязя більше, ніж дурень із вершечка гори. Сподіваймося, що він мав рацію, — пробурмотів Хенкок. — Бо через тебе ми сьогодні опинилися у глибокій дупі. — Іще раз поглянувши на Метью, він пішов слідком за Гелоугласом та П’єром крізь отвір у дальній стіні. Важкі двері зачинилися, й настала тиша.

Ми втрьох стояли так близько, що я чула, як дихає Метью. Що ж до Габбарда, то мені здалося, що руйнівний вплив чуми на його організм не обмежився одним лише божевіллям. Його шкіра нагадувала матовий віск, наче він і досі страждав від тривалих наслідків цієї хвороби.

— Дозвольте нагадати вам, мсьє де Клермон, що ваше перебування тут залежить виключно від мого терпіння й моєї доброї волі, — сказав Габбард, сідаючи в єдине — і розкішне — крісло в кімнаті. — Хоча ви і є представником Конгрегації, я дозволяю вам перебувати в Лондоні лише тому, що цього вимагає ваш батько. Але ви зневажили нашими звичаями і дозволили вашій дружині увійти до міста, не представивши її спершу мені та моїй пастві. А окрім цього є іще проблема з твоїми лицарями.

— Більшість із тих лицарів, що супроводжували мене, прожили у Лондоні довше за тебе, Ендрю. Коли ти почав наполягати, щоб вони або приєдналися до твоєї пастви, або залишили межі міста, вони переселилися за міську стіну. Ти і мій батько уклали угоду, що де Клермони не будуть приводити до Лондона інших членів братства. І я цю угоду не порушив.

— А ти гадаєш, що мої діти розбираються у таких тонкощах? Я побачив їхні персні та емблеми на плащах. — Габбард подався вперед, і очі його загрозливо блиснули. — Мене запевнили в тому, що ти зупинився в Лондоні тимчасово — дорогою до Шотландії. Чому ж ти й досі тут?

— Мабуть, ти мало платиш своїм шпигам, — відказав Метью. — Кіту останнім часом бракує грошей.

— Я не купую ані любові, ані вірності, не вдаюся до залякування й тортур, щоб досягнути мети. Крістофер добровільно робить те, що я його прошу, як і всі благочестиві діти, які шанують свого батька.

— Кіт має надто багато володарів, щоб бути вірним кому-небудь із них.

— А чи не можна й про тебе сказати те саме? — Кинувши Метью це звинувачення, Габбард обернувся до мене і навмисне глибоко вдихнув, убираючи мій запах. А потім стиха сумно мугикнув. — Та поговорімо тепер про твій шлюб. Дехто з дітей моїх вважає, що стосунки між відьмою та вером є огидними вже самі по собі. Але Конгрегація з її заповітом є в Лондоні такою ж «бажаною», як і мстиві лицарі твого батька. І Конгрегація, і твій батько стоять на заваді Божій волі, щоб ми жили, як одна родина. До того ж, твоя дружина — пряля часу, — зазначив Габбард. — Мені не до вподоби прядильники часу, бо вони спокушають чоловіків та жінок ідеями, яким тут не місце.

— Такими ідеями, як, наприклад, право вибору та свобода думки? — втрутилася я в розмову. — Ви боїтеся, що…

— І наступне, — перебив мене Габбард, дивлячись крізь мене так, наче мене там і не стояло. — Є проблема в тому, що ти нею підхарчовуєшся. — Із цими словами його погляд ковзнув до мого шраму на шиї. Коли про це дізнаються відьми, вони стануть вимагати розслідування. Якщо твою дружину визнають винною в тому, що вона добровільно дала кров вампіру, то її піддадуть обструкції і виженуть з Лондона. Якщо ж тебе визнають винним у тому, що ти взяв кров без її згоди, то тебе стратять.

— А, може, досить про родинні стосунки й почуття? — пробурмотіла я.

— Діано! — застережливо мовив Метью.

Габбард склав долоні хаткою і знову уважно поглянув на Метью.

— І насамкінець: твоя дружина вагітна. Батько дитини приїде її шукати?

Я аж заціпеніла від несподіванки. Значить, Габбард іще не встиг рознюхати нашу найбільшу таємницю: що Метью і є батьком дитини. Я насилу вгамувала напад паніки. Думай — і намагайся не загинути. Може, Філіпова порада допоможе нам вибратися з цієї халепи.

— Ні, — стисло кинув Метью.

— Значить, батько дитини помер — чи то з природних причин, чи від твоєї руки, — сказав Габбард, зиркнувши на Метью. — У такому разі дитя цієї відьми стане членом моєї пастви, коли народиться. А його мати стане однією з моїх дітей просто зараз.

— Ні, — заперечив Метью. — Не стане.

— Невже ти гадаєш, що вам обом вдасться довго прожити за межами Лондона, коли решта Конгрегації дізнається про ваші прогрішення? — спитав Габбард, похитуючи головою. — Твоя дружина перебуватиме тут у безпеці доти, поки вона буде членом моєї родини і допоки між вами не станеться нового обміну кров’ю.

— Діана не братиме участь у твоїй