Читати книгу - "Precedent UA — 2015"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Петухов проти України, № 43374/02, 21 жовтня 2010 року (див. Право на належну медичну допомогу)
Яковенко проти України, № 15825/06, 25 жовтня 2007 року (див. Неналежні умови утримання)
Логвиненко проти України, № 13448/07, 14 жовтня 2010 року (див. Право на належну медичну допомогу)
Перешкоджання ефективному здійсненню права на індивідуальне звернення до СудуКабулов проти України, № 41015/04, 19 листопада 2009 року (див. Загроза поганого поводження у разі видачі (екстрадиція)
Давидов та інші проти України», № 17674/02, 39081/02, 01 липня 2010 року (див. Погане поводження та його розслідування)
Чайковський проти України, № 2295/06, 15 жовтня 2009 рокуФактичні обставини справи: 29 грудня 2005 року заявник звернувся до Суду з наміром подати скаргу на порушення статті 34 Конвенції. Суд направив 18 січня 2006 року йому формуляр скарги та копії пояснювальних документів, необхідних для подачі заяви до Суду. 13 березня Секретаріат Суду отримав лист від заявника з інформацію про неможливість надати копії всіх документів у зв’язку із відмовою надати їх копії адміністрацією пенітенціарної установи. Він мав можливість лише робити ці копії від руки двічі на тиждень протягом 20–30 хвилин. У своєму листі від 24 березня 2006 року Суд вказав, що державні органи зобов’язані не створювати перепон для ефективного здійснення права на індивідуальне звернення до Суду, до листа були додані копії деяких нормативно-правових документів. Заявник повідомив 28 квітня та 24 травня, що адміністрація не надала йому ці додатки, а також він досі не мав усіх необхідних копій документів. Заявник подав скаргу до прокуратури. 21 липня 2007 року прокуратура Дніпропетровської області визнала необґрунтованими скарги заявника щодо вилучення адміністрацією пенітенціарної установи вкладень до листа Суду, вказавши на положення Правил внутрішнього розпорядку від 23 грудня 2005 року, згідно якого засуджені могли зберігати у себе лише копії вироків та судових рішень. Заявникові були надані додатки до вищеназваного листа Суду 12 березня 2008 року. Того ж дня прокуратура підтвердила свої попередні висновки щодо відсутності порушення в діях адміністрації в ході виїмки вищеназваних додатків до листа Суду.
Суд встановив, що відмова тюремної адміністрації надати заявникові фотокопії документів із його справи перешкоджала здійсненню його права на подання індивідуальної скарги.
Представник заявника в Суді: адвокат Оксана Станіславська.
Суд визнав порушення статті 34 Конвенції.
Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 31, 55 Конституції України, стаття 113 Кримінально-процесуального кодексу України, п. п. 1.5, 2.4 Інструкції по перегляду кореспонденції осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі та попереднього ув'язнення, затвердженою наказом № 13 Державного департаменту з виконання покарань від 25 січня 2006 року, п. п. 18, 43 Правил внутрішнього розпорядку виправних установ, затверджених наказом № 275 Державного департаменту з виконання покарань від 25 грудня 2003 року, статті 22 Кримінально-виконавчого кодексу (2003 року), статті 12, 44, 45 Закону України «Про прокуратури» від 05 листопада 1991 року, п. п. 1, 2 статті 17, 162 Кодексу про адміністративне судочинство України.
Основні тези:
«Кожен має право на повагу… його кореспонденції. Не допускається втручання з боку публічної влади у здійснення цього права, за винятком випадків, коли таке втручання передбачено законом і необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки та громадського порядку, економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб» (§ 66)
«Суд підкреслює важливість дотримання таємниці листування між Судом і заявниками, оскільки вона може містити твердження щодо пенітенціарної влади або тюремної адміністрації. Розкриття листів від Суду або на його адресу, з читанням цих листів або без нього, безумовно, може створити загрозу репресій щодо укладеного з боку тюремного персоналу. Розкриття листів тюремною адміністрацією може надавати залякуючий ефект на заявників, тим самим утримуючи їх від подачі заяв до Суду» (§ 86)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–95035
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1256734348
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
Немає застосування даного рішення судами.
Найден проти України, № 16474/03, 14 жовтня 2010 рокуФактичні обставини справи: 17 квітня 2003 року заявник вперше написав до Суду та 30 серпня отримав формуляр заяви. В листах до Суду заявник стверджував, що працівники Донецького слідчого ізолятору відмовлялися відправляти листи чи суттєво затримували відправку цих листів, в тому числі формуляра заяви, адресованої Суду, відмовлялися надати йому копії документів, які він хотів надати Суду, а також чинили на нього психологічний тиск, щоб він не скаржився на адміністрацію слідчого ізолятору. Суд попросив заявника листом від 7 липня 2006 року надати Суду ряд копій документів у справі. Заявник звернувся до Апеляційного суду Донецької області з проханням надати йому копії запитуваних Судом документів. Національний суд 14 серпня відмовив заявникові. Відповіді на другу своє звернення заявник не отримав, а на третю подібну заяву замісник голови цього суду відповів, що він немає права на отримання копій матеріалів справи, оскільки його засудження є остаточним.
Суд встановив, що влада не надала заявнику можливості отримати копії документів, на яких він повинен був обґрунтувати свою заяву, що склало невиправдане втручання в здійснення її права на індивідуальну скаргу та втручання в кореспонденцію заявника було незаконним.
Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.
Суд визнав порушення статті 34 Конвенції.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Precedent UA — 2015», після закриття браузера.