Читати книгу - "Король шрамів, Лі Бардуго"

***

Адрік не помилився щодо труднощів із тим, як потрапити на фабрику. Навіть побачивши Брумову печатку на військовому наказі, вартові східного виходу нізащо не впустять жінок і дівчат без охорони у вигляді переконливого фієрданського солдата.

Наступного ранку Ханна не встала з ліжка, повідомивши, що її шлунок не впорався з учорашньою щедрою вечерею. Берегині від почутого урвався терпець:

— У наші обов’язки не входить догляд за розбещеним дівчиськом із занадто чутливим шлунком.

— Аж ніяк, Берегине, — погодилася дівчина. — Зі мною може посидіти Енке Яндерсдат. — Після цих слів вона перехилилася через край ліжка і виблювала.

Берегиня затиснула рукавом ніс, захищаючись від смороду.

— Гаразд. Нехай винесе твоє відро й прибере за тобою цей безлад.

— Здається, блювотний засіб Леоні спрацював занадто добре, — зауважила Ніна, щойно вони залишилися вдвох за ретельно зачиненими дверима.

Ханна застогнала й відкинулася на подушки, аж позеленівши від слабкості. Ніна сіла поряд із нею на ліжко й притиснула до губ хворої слоїчок з іскристою рідиною.

— Ось, це повинно допомогти. Зміцнювальні засоби вдаються Леоні не гірше за блювотні.

— Сподіваюся, — пробурмотіла Ханна.

Поки вона відпочивала, Ніна прибрала в кімнаті й приготувала їй яєчню з хлібом.

— Тобі знадобляться сили.

Ханна сіла на ліжко, підперши спину подушкою. Волосся вона не заплела, і воно лежало червонястими хвилями на плечах; Ніні несподівано закортіло накрутити на палець товстеньке кучеряве пасмо.

— Не знаю, чи вдасться мені щось, — зізналася послушниця. — Я ще ніколи не намагалася нічого перекроїти.

Ніна розсунула завіси, запускаючи всередину якомога більше сонячного світла. Ханнина кімната розташовувалася на другому поверсі, тож можна було не хвилюватися, що за ними спостерігають чиїсь допитливі очі.

— Це просто один зі способів маніпулювати тілом.

— Ти вже бачила, як це робиться?

— Один-єдиний раз, — збрехала Ніна. Усе її обличчя й тіло було перекроєне до цілковитої невпізнаваності. Вона й сама кілька разів попрацювала Краяльницею.

— А що, як зроблене мною залишиться назавжди?

— Тоді ми знайдемо когось, хто зможе все виправити, — пообіцяла Зенік. «Навіть якщо для цього мені доведеться витягнути тебе до Равки». — Утім, не думаю, що виникнуть якісь проблеми. Ти зробиш лише кілька дрібниць. — Ніна сіла перед Ханною й піднесла вгору ідеально відполіроване люстерко.

Ханна уважно подивилася на себе.

— З чого почати?

— Спробуємо з підборіддя. До носа візьмемося, коли ти трохи потренуєшся. Не хочу, щоб ти випадково перекрила собі дихальні шляхи. — Ханнині очі налякано розширилися. — Жартую! — заспокоїла її Ніна. «Загалом».

Послушниця затамувала дух і обережно притиснула пальці до лівого боку нижньої щелепи.

— Зосередься на клітинах шкіри, — порадила Зенік. — Думай про напрямок, у якому ти хочеш їх зрушити.

— Це жахливо, — прошепотіла Ханна, коли обриси її щелепи повільно заворушилися.

— Жахливіше за Берегиню, коли вона ловить когось за розвагами?

Ханнині губи скривилися в ледь помітній усмішці, й дівчина, схоже, трохи розслабилась.

— Із цим нічого не може позмагатися.

За кілька годин вона змінила лінію підборіддя, зробивши щелепу квадратною, додала чолу трохи опуклості й урешті-решт приплюснула ніс. Ніна скрутилася біля дівчини на вузькому ліжку, спостерігаючи за змінами в люстерку, даючи поради та підбадьорюючи. Час від часу вона виходила з кімнати за горнятками з бульйоном і вдавала, наче виносить тазики, створюючи ілюзію, що Ханна досі нездужає.

Нарешті настав час для завершальної дрібниці.

— Упевнена? — перепитала Ніна, торкаючись густих русявих кіс. Вони були помережані золотом і на доторк здавалися прохолодними й шовковистими, наче стрімка вода. — Можемо просто заховати їх під кашкет.

— Я не така марнославна, щоб наражати наш план на небезпеку. — Ханна примружила очі. — Зроби це.

Відрізати таке розкішне волосся було справжнім злочином, але Ніна взяла ножиці й відтяла густі пасма. Насамкінець вона коротко поголила волосся, як це робили фієрданські солдати. Лише дрюскелле носили довгі зачіски. Повернувши собі звичний вигляд, Ханна зможе стверджувати, наче поголила голову, спокутуючи перед Джелом свої гріхи.

Ніна прибрала відрізане волосся, зібравши його в миску, а потім винесла на смітник, переконавшись, що закопала докази досить глибоко. Коли вона повернулася, Ханна з набряклими від сліз очима розглядала себе в люстерку, сидячи на ліжку.

— Не плач, — взялася втішати її Ніна, зачинивши за собою двері та поспішаючи до дівчини. — Воно відросте. Обіцяю.

— Це не через волосся, — витріщаючись на власне обличчя, пояснила послушниця. З люстерка на неї дивився хлопець. Нижня щелепа, чоло, ніс, трохи загрубіла шкіра на щоках здавалася щойно поголеною. Зміни були незначними, але результат приголомшував. — Якби ж я народилася хлопчиком… Якби була сином, про якого завжди мріяв мій батько…

Ніна схопила її за плечі.

— Ханно, ти досконала. Те, що твій батько не в змозі оцінити твою силу, свідчить лише про його слабкість.

Послушниця знову подивилася в дзеркало, кліпаючи, щоб відігнати сльози.

— Губи занадто повні.

— Дай губам спокій, — різко кинула Ніна й підвелася, приховуючи, що зашарілася. — Вони саме такі, як треба.

29

Ісаак

Після безладу, який здійнявся на показі в «Позолоченому Болоті», Ісаак міг не хвилюватися, вирушаючи наступного дня на зустріч у торговельних справах. Однак члени Тріумвірату не мали жодної причини навідуватися туди, тож хлопцеві довелося зустрітися віч-на-віч із фієрданцями, каельцями та земені у супроводі самих лише фінансових радників Ніколаї. Ісаак боявся, що пошиє короля в дурні. Боявся, що равканську економіку чекає різкий спад лише через те, що він неправильно почухає носа.

Перед зустріччю Ісаак дослухався порад Жені та решти й особисто зустрівся зі своїми міністрами.

— Мені б хотілося, щоб за перемовини взялися ви, Уляшине, — сказав він. — Довіряю цю справу вам.

Міністр торгівлі засяяв і на зустрічі радісно обговорював розцінки та мита, елегантно уникаючи згадок про загрозливу купу равканських позичок. Ісаак був страшенно вдячний за це Уляшину. Навіть подумав, що, мабуть, варто подарувати йому човен, чи титул, чи що там дарують на знак удячності королі.

Зустріч завершилася на вочевидь позитивній ноті, і, підводячись, щоб потиснути руки гостям, Ісаак із полегшенням зітхнув. Та щойно він збирався забратися звідти подалі, як його загнав у куток Хайрам Шенк і розлючено засичав:

— Вирішили, що й надалі можете гратися з нами в кота й мишки?

Женя навчила хлопця, що, коли його заскочать зненацька, найкращою відповіддю буде «Перепрошую?», промовлене з гордовитим благородством.

Ісаак вирішив скористатися цією стратегію, задер носа й кинув із повною зневагою:

— Перепрошую? Хіба не вашу мокру як хлющ доньку я витягнув учора зі ставка?

Та Шенка це не зупинило.

— Ви справді гадаєте, наче ваша вчорашня вистава нас надурила? Ми ще кілька місяців тому дістали інформацію, що розробка ваших підводних човнів і ракетних систем наближається