Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Тепер мені дійшло, чому ти туди не ходила. Виявляється, правильно робиш.

- Не говори нікому, особливо Владу. Нехай вірить, що залишилося в цій жінці щось людське.

- Він не вірить. Ну, гаразд, я тебе зрозумів, - він стиснув її долоні. Відчуваючи, наскільки вони холодні, відпустив і знову сунув чашку чаю. - Хто тобі писав бігти?

- Не знаю, але я повірила. Нещодавно Колі підсипали отруту, а мене так вчасно попередили. Він встиг зробити всього один ковток і відразу виплюнути. Ще вони отруїли Костю Островського, і знову-таки мене попереджали. Тоді я не знала, що це означає, а тепер щоразу, коли дзвенить телефон, я боюся, що цей номер знову написав і очікується щось страшне.

- Кому треба їх труїти? Що за жуть?

- Гадки не маю. Тобто, якщо Костя був замішаний в одній справі з Марком, це ще можна якось пояснити, то Коля...

- У вас із ним щось було?

Лєра ледь чашку не впустила від такого різкого запитання.

- Що?

- Якщо це Марк, то можливо через ревнощі. Іншого варіанту я не бачу.

- Ми друзі. Річ не в цьому, - вона опустила очі. - Мені теж намагаються життя зіпсувати, а я навіть не здогадуюся, чому. Сумніваюся, що це пов'язано з Марком.

Денис смикнув підборіддям.

- Ти ще мене підозрювала, - задумався він, ледве стримуючи іронію, яка проривалася в його голосі. - Ти так не довіряєш людям, боїшся, що вони можуть нашкодити тобі, але при цьому розповіла мені стільки всього... Неочікувано.

Лєра на мить застигла, ніби прокидаючись від сну, в якому не бачила жодної загрози в Денисі. Але раптом усвідомила, що людина, яка вже неодноразово рятувала їх, має залишатися в секреті, бо, якщо її розкриє месник - може статися щось непоправне.

- Мені хотілося виговоритися, і начхати на ту довіру. Не від тебе ж мені тікати треба було...

- Хто знає, - усміхнувся він.