Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

«Оскільки Аластер з дітьми – у від’їзді, то непомітно вийти з дому буде не складно», – гарячково міркувала графиня. Перечитавши останні рядки, жінка спохмурніла і притиснула руки до грудей. «Потривожив?, – перелякано подумала вона, – та я тепер сама не своя від страху!». Важко зітхнувши, Еленор Блейк за звичкою піднесла папірець до свічки, щоб знищити будь-які сліди. Дорі ледве встигла забрати тліючу записку з її рук, поки графиня не обпеклася і загасити, вкинувши у свій біленький фартушок. Почула глухий, тремтячий голос графині)

Графиня Еленор

Коли стемніє, допоможеш мені непомітно вибратися з дому, 

А доти – ні слова щоб… нікому! 

Поки мене не буде… десь два дні – 

Нікого не впускай в мою кімнату: хворію – всім кажи, 

Я ж не затримаюся довше, бо граф повернеться з дітьми. 

І… хлопчиська, який записку приніс, знайди 

І скажи, щоб передав старому слузі – хай чекає, бо я… допоможу. 

Гляди ж мені: щоб правильно все зробила, 

Й не підвела мене, бо як розгніваюся – тебе кара не мине!

Служниця Дорі

Слухаюсь, пані! Готові будьте, бо скоро темрява настане.

Графиня Еленор

Іди. Прийдеш, як буде темно 

А доти – не турбуй мене даремно.

(Служниця вклонилася і швидко вийшла з кімнати. Графиня підійшла до ліжка і повільно сіла, задумалася. Потім неквапливо дістала непримітний простенький плащ сірого кольору – те, що треба. Готуючись таємно зникнути з дому, жінка зовсім забула про недавній голод. Єдине, що вона зараз відчувала – це страх… Страх за Домініка! 

Менше, ніж за годину, Еленор вже сиділа в найманому екіпажі навпроти похмурого, сивого Томаса. Слуга був дуже вдячним і ввічливим; зрадів, коли побачив її в супроводі Дорі та хлопчика-посланця. Роздивляючись у півмороку старого Томаса, графиня хотіла розпитати, як зараз Домінік,.. чи справді його стан настільки поганий, щоб проти ночі везти її до нього, але… передумала. Мабуть, не минуло й двох годин, як старий слуга обережно розбудив її – Еленор, як це не дивно, продрімала всю дорогу – і провів до барона Клемона. От тоді графиня Блейк сама переконалася, наскільки все – серйозно!)

***************