Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Вже не озвалася вона. Якась розумна голова Спитала, чи не я причина Того, що незнайомка дивна Забула враз усі слова. Мене насторожило це. Я роздивлявсь її цікаво, Вона ж схопилась з місця жваво, Ховаючи своє лице. Я миттю кинувсь навздогін. Вона спішила по дорозі І озиралася в тривозі, Коли це раптом челядин Якийсь перетинає путь З листом в руці, та як пристане: «Будь ласка, прочитайте, пане, Ім’я й адресу будь-що-будь». Я, ледве стримуючи гнів, Щось відповів, забувши чемність, Бо мав я цілковиту певність, Що він затримати хотів Мене, оскільки перед тим, Скрадаючись по сліду дами, Сам бачив: кількома словами Втікачка обмінялась з ним. Сеньйор тут нагодивсь якраз, Котрий у нас гостює нині, Завзятий, сповнений гордині, І шпаги ми схрестили враз. Все розповів я до кінця.

Донья Анхела

Облишмо жахи ці Господні! Збагни, тебе ледь-ледь сьогодні Не погубила жінка ця! Заманить, брате, будь-кого Така в свої облудні сіті. Живуть же звабниці на світі! Я певна, імені твого Вона не знає. Вас, мужчин, Постійно тягне на пригоди. Ти теж не пропустив нагоди, Побіг за нею навздогін. Ти авантурниць обминай.

Дон Луїс

Як вечір провела ти нині?

Донья Анхела

У ліжку, наче в домовині, Лежала