Читати книгу - "Привид"

— Я той співробітник, який щойно говорив з вашим колегою на вулиці, — сказав Харрі. — Мені треба трохи поговорити з цією жінкою.

— Будьте моїм гостем, — сказав охоронець, і Харрі здалося, що в його словах він почув певний підтекст.

Харрі пройшов останні три метри.

— Привіт, Ізабель, — сказав він і побачив на її обличчі подив. — Сподіваюсь, я не завадив твоїй… кар’єрі?

— Добривечір, інспекторе Холе, — розсміялася вона скрипучим сміхом, наче розказуючи комусь жарт, зрозумілий лише втаємниченим особам.

Чоловік, що стояв біля неї, не забарився подати йому руку і назватися — дещо настирливо. Здогадно, багаторічна кар’єра в міськраді навчила його, що популярність серед простих людей винагороджується в день виборів.

— Вам сподобалася вистава, інспекторе?

— І так, і ні, — відповів Харрі. — Я майже зрадів, коли прем’єра скінчилася, і вже вирушив був додому, як раптом пригадав, що залишилися пару питань, які мені хотілося б прояснити.

— Наприклад?

— Ну, оскільки Дон Джованні був крадієм та гульвісою, то виглядає цілком справедливо і доречно, що у фінальному акті його наздоганяє розплата. Гадаю, я зрозумів, ким була та статуя, яка прийшла за Доном Джованні і забрала його до пекла. Але мені цікаво ось що: хто сказав прибульцю з пекла, що Дона Джованні можна знайти саме в тому конкретному місці? Ти не можеш мені це пояснити… Ізабель? — спитав Харрі, обертаючись до неї.

На її обличчі з’явилася крива посмішка.

— Якщо ти вигадав якусь теорію змови, то це завжди цікаво послухати. Але краще іншим разом. Бо наразі я розмовляю з…

— Мені треба сказати їй пару слів, — сказав Харрі, обертаючись до її співрозмовника. — Звісно, з вашого дозволу.

Харрі побачив, що Ізабель хотіла було запротестувати, але її співрозмовник зреагував швидше.

— Звісно. — Він посміхнувся, кивнув і обернувся до літнього подружжя, яке з нетерпінням чекало на його аудієнцію.

Харрі взяв Ізабель під руку і повів її туди, де виднівся знак «Туалет».

— Від тебе смердить, — просичала вона, коли Харрі поклав руки їй на плечі і притиснув до стіни біля чоловічого туалету.

— Моєму костюму довелося пару разів побувати в контейнері для сміття, — сказав Харрі і побачив, що вони привабили увагу кількох оточуючих. — Слухай-но, ми можемо зробити це або цивілізовано, або брутально. Яка основа твого співробітництва з Мікаелем Бельманом?

— Іди під три чорти, Холе.

Харрі тріснув ногою двері до туалету і затягнув її туди.

Коли Харрі гепнув Ізабель спиною об двері кабінки і придавив їй горло своїм передпліччям, чоловік у вечірньому костюмі отетеріло зиркнув на них у дзеркало.

— Бельман був у тебе вдома, коли убили Густо, — просичав Харрі. — А Густо мав кров Бельмана під своїми нігтями. Спалювач, що працює на Дубая, є найближчим другом та колегою Бельмана. Якщо ти не розколешся зараз, я зателефоную знайомому в «Афтенпостен», і ця історія з’явиться у завтрашньому номері. А потім я викладу на стіл прокурору все, що маю. То що будемо робити?

— Вибачте. — То був чоловік у вечірньому костюмі. Він тримався на поштивій відстані. — Може, вам чимось допомогти?

— Мотай звідси до бісової матері!

Чоловік явно отетерів, але, напевне, не стільки від слів, скільки від того, що їх вигукнула Ізабель. Човгаючи ногами, він вийшов з туалету.

— Ми тоді дрючилися, — сказала Ізабель, хапаючи ротом повітря.

Харрі відпустив її, і з її подиху почув, що вона пила шампанське.

— Ви з Бельманом дрючилися?

— Я знаю, що він одружений, але ми все одно дрючилися, оце й усе, — сказала вона, потираючи шию. — Раптом ні з того ні з сього заявився Густо і вчепився в Бельмана, коли той хотів викинути його геть. Якщо хочеш розповісти про це пресі, то давай, перо тобі в сраку. Підозрюю, що тобі ніколи не доводилося дрючити заміжню жінку. Але ти все одно зможеш здогадатися, що буде з дружиною Бельмана та його дітьми, коли всі побачать скандальні заголовки.

— А як ти познайомилася з Бельманом? Ти хочеш сказати мені, що цей трикутник між тобою, Густо та Бельманом виник абсолютно випадково?

— А як, на твою думку, знайомляться люди з владних кабінетів, Харрі? Поглянь довкола себе. Поглянь, хто прийшов на цю вечірку. Всі знають, що Бельман невдовзі стане шефом поліції Осло.

— І що ти отримаєш високу посаду в міськраді?

— Ми з ним познайомилися на якійсь прем’єрі чи презентації — точно не пам’ятаю. Отак воно й було. Можеш сам зателефонувати Мікаелю й спитати, чи це правда. Але краще не сьогодні, бо він зараз проводить вкрай дорогоцінні і такі рідкісні хвилини в лоні своєї родини. Оце… оце, власне, і все.

Оце і все. Харрі витріщився на неї.

— А як же Трульс Бернтсен?

— Хто?

— Він же їхній спалювач, еге ж? Хто послав його до готелю «Леон» зайнятися мною? Ти? Чи Дубай?

— Що ти таке верзеш?!

Харрі зрозумів. Вона дійсно й гадки не мала, ким насправді є Трульс Бернтсен.

Ізабель Скоєн почала сміятися.

— Харрі, та не побивайся ти так!

Він міг би зараз сидіти в літаку, що прямував до Бангкоку. До нового життя.

Він повернувся і зібрався йти.

— Харрі, стривай.

Він обернувся. Ізабель прихилилася до дверей кабінки і задрала догори спідницю. Так високо, що Харрі побачив кінці панчіх та пояс з підтяжками. Пасмо русявого волосся впало їй на лоба.

— Тепер, коли увесь туалет опинився виключно у нашому розпорядженні…

Харрі зустрівся з нею очима. Вони були замріяні й затуманені. Не алкоголем, не пристрастю, а чимось іншим. Невже вона плаче? Жорстка, самотня Ізабель Скоєн, яка потайки сама себе зневажає? Ну то й що? Вона була ще однією лихою особою, ладною зруйнувати життя інших людей заради того, що вона вважала належним собі по праву: бути коханою.

Двері туалету ще довго гойдалися туди-сюди, коли Харрі вийшов, тернувшись об їхній гумовий ущільнювач. І пішов геть усе швидше і швидше, наче актор, що виходить на сцену під фінальний вибух аплодисментів.

* * * * *

Харрі пішов назад через критий місток до Центрального вокзалу Осло, а потім спустився сходами до Плати. На протилежному боці була цілодобова аптека, але там завжди стояла велика черга, до того ж він знав, що пігулки, які продавалися без рецепта, були недостатньо сильними, щоби вгамувати біль. Харрі пішов далі повз Героїновий парк. Почало дощити, і світло вуличних ліхтарів