Читати книгу - "Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо"

Я повнісю піддаюсь його рухам. 

І ось наступає ще один день. Світло здалося темряві, мої руки опущені вниз, а я повільними кроками наближаюся до Рейна і танець плавно переходить у щось подібне до вальсу. 

 – Як у мене вже випала така можливість говорити з самим радником королеви, – розтягуючи букви і посміхнулася хитро, –  То що чекає на нас?–  тепер, коли танець став спокінішим я нарешті задала питання, яке мене цікавило. 

– Договір підписаний, Вел, –  він обертає мене навколо себе і продовжує говорити, – Але я впевнений, що Лоренс не залишить це просто так, тому у мене є один козир проти неї. 

– Цікаво, –  протягую я і продовжую з зацікавленою посмішкою. –  А ви знали, ким ми тут будемо?

– Звичайно, тільки не знали хто саме замість кого. І куди ви поділи Дейлу? –  запитує він з нерозумінням.  

– Ти ж тільки що говорив з нею, – розсміялася. 

– Але ж я говорив з Тіаною. 

– Але це була Дейла. Сестричка справилася найкраще, а Елі і Лін ледь всю місію не зламали, –  на цьому моменті я важко зітхнула. 

Елевонда. Вибачте не стрималася. 

“– Але ж я тільки що говорив з Тіаною.

– Але ти ні з ким не говорив. 

– Тобто!? 

– Вітаю в тебе шиза.”

Він здивовано дивився на мене. 

– Ідеально зіграно, нічого не скажеш, –  протягнув він схвально, – це вона й сказала про тебе. І чому я не звернув на це увагу. 

– До чого тут вона як могла бути зустріч зі мною, –  весело всміхнулася я. 

Останнім рухом танцю було плавно нахилити мене назад. Після чого йдуть заключні акорди і він обережно підіймає мене вверх. 

Цей рух означав, що світло повністю здалося на волю темряви. Але залежно від країни закінчення могло відрізнятися. У Країні Квітів, у кінці перемагало світло, а от на Аві і Енстрагральті темрява і світло ставали повноправними силами, наче вони створені лише для того, щоб доповнювати сили одне одного. Такий кінець подобався мені значно більше. 

–  Дякую за танець, –  прошепотів він, поцілувавши мою руку на прощання. 

–  І тобі дякую, –  відповіла я з деяким сумом. 

До нашого одруження залишилося два роки. Це не так багато порівняно з тим, що було раніше. 

Все пройшло чудово у всіх все вийшло і навіть якщо у когось були промахи вони успішно їх закрили. Все що нам залишилося це вийти, аж тут ми обернулися на голос. 

– Обрані. Обрані тут! – почули голос Агати Форбс і я застигла на місці так і не дійшовши до сестер. 

Інші хто знали ситуацію теж застигли в німому подиві. Дейла то так і залишилася тримати ложку з морозивом не знаючи, чи їй все ж доїсти, чи кинути улюблений десерт і бігти рятувати дівчат.  

– Вони прикидаються Психеєю і Евридікою! Не дайте їм піти. 

Ситуація здавалася безвихідною, дівчат ми не бачили, і здавалося, що допомоги чекати нізвідки. Хоча у нас було десять хвилин, поки діє зілля, але тоді навіть ми не зможемо зрозуміти ким вони є. 

Коли двері в залу відчинилися і ми побачили, хто пройшов всередину зрозуміли, що врятовані. Я віднайшла поглядом Рейна і з вдячністю кивнула. Тепер зрозуміло яким є його козир. 

Елевонда. Те відчуття, коли вперше після написання читала цю книгу, я сама на цьому моменті не могла догнати кого ж я їм послала на допомогу. ( продовження після того, як будуть коментарі до цієї арки)