Читати книгу - "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів"

«Ой, Кішко Самійло, гетьмане запорозький, Батьку козацький! Добро ти вчини, Віру християнську під нозі підтопчи, Хрест на собі поламни! Аще будеш віру християнську під ноги топтати, Будеш у нашого пана молодого за рідного брата пробувати!»

Кішку обурює пропозиція Ляха. Він заявляє, що воліє до смерті бути в неволі й називає турецьку віру поганою, а її землю – проклятою. Лях, почувши це, б’є Кішку в щоку і грозить невільників ще більше закувати в кайдани.

Шпигуни, спеціально прислані Алкан-пашею, щоб розвідати, як поведе себе Лях-бутурляк, доповідають йому про благонадійну поведінку ключника. Радий паша посилає своєму вірному слузі напоїв. Лях же тужить. Йому хочеться поговорити з кимось про віру християнську. Знову, як бачимо, релігійний мотив з’являється в думі. Отож, Лях пригощає хмільними напоями, присланими йому, Самійла Кішку. Правда, останній лише робить вигляд, що п’є. А сам непомітно виливає вино. Лях, напившись, падає та засинає. Тим часом Кішка забирає в нього ключі й відмикає кайдани невільникам. Але наказує їм до певного часу сидіти тихо й робити вигляд, що вони опутані ланцюгами.

Опівночі паша повертається на галеру, велить яничарам подивитися, чи всі невільники є на місці і чи вони прив’язані. Йому доповідають, що все добре. І він з турками спокійно засинає. Тим часом козаки, тихо скинувши з себе кайдани, перебивають турків та яничар. Лише Ляха-бутурляка Кішка наказав залишити живим.

Лях, прокинувшись, просить Кішку його не чіпати й обіцяє допомогти пропливти в християнську землю. Кішка на це погоджується. Лях справді допомагає козакам, обманувши турків, які послали назустріч дванадцять галер. Він попросив їх не галасувати і не наближатися до них, бо Алкан-паша спить. Оминувши турків на цих галерах, козаки благополучно добралися до Січі. І там поділили здобич. При цьому золото й срібло розподілили на три частини: одну – на церкви, другу – козакам, третю – на банкет. Серед церков згадані Межигірський Спас, Трахтемирівський монастир і Січова Покрова.

У цій думі також протиставляється християнський світ мусульманському. Останній – світ ворожий. Християнський же світ є рідним. Хто зраджує християнський світ, приймаючи іслам, той негідна людина – як Лях-бутурляк. Але навіть зрадивши віру, такі люди все одно відчувають сентимент до християнства. Козаки ж постають як християнські воїни. Вони в складних обставинах, перебуваючи в полоні, зберігають вірність християнству. А здобувши здобич, частину її віддають на церкви. Тобто християнська віра є однією з головних цінностей козаків. Можна сказати: вона визначає їхню ідентифікацію, відрізняє від представників ворожого мусульманського світу.

Антитурецькою можна вважати також думу «Як три брати із Азова втікали»637. Дума змальовує типову картину поодиноких втеч із турецької неволі. Варто мати на увазі, що Азов тривалий час був головним опорним пунктом турків у Приазов’ї. Один із варіантів цієї думи починається такими словами:

«Ой у святую неділеньку Рано пораненько Не сизії тумани уставали, Не буйнії вітри повівали, Не чорнії хмари наступали, Не дрібнії дощі накрапали, Коли три брати з города Азова, З турецької бусурменської Великої неволі утікали».

Далі розповідається про те, як брати втікають через степи приазовські, що зараз іменуються донецькими. Згадується і Савур-могила. Саме на ній помирає молодший брат.

Дума, радше, побутова. Але в ній теж присутні християнські мотиви. Використовується християнська символіка – троє братів (алюзія з християнською Трійцею), втеча відбувається в «святу неділю». У думі фігурує таке поняття, як християнська земля. Остання починається вище річки Самари, притоки Дніпра. До цього місця – земля ворожа, бусурманська, де гуляють татарські орди. Як і в інших згаданих думах, маємо чітке протиставлення мусульманського світу світові християнському.

Близькою до цієї думи є дума про загибель трьох братів над річкою Самарою638. Ця місцина, про це вже йшлося, в свідомості козаків трактувалася як межа християнської та мусульманської землі. Тут лежать троє братів, порубані й постріляні турками.

До антитатарських дум слід зарахувати й відому думу про козака Голоту639. У творі відображена типова ситуація, коли на українсько-татарському пограниччі йшла боротьба за ясир. Козак Голота гуляє на полі Киліїмському, на ординському шляху, де татари здійснюють виправи за полоняниками.

Радянська марка із зображенням козака Голоти

Бородатий татарин, який протиставляється козакові Голоті, хоче взяти його в полон. Він говорить своїй татарці:

«Я те бачу: в чистім полі не орел літає, — То козак Голота добрим конем гуляє. Я його хочу живцем в руки взяти, Да в город Килію запродати, Іще з ним перед великими панами-башами вихваляти, І много червоних не лічачи набрати, Дорогії сукна не мірячи пощитати». Самому ж козаку татарин заявляє: «Я, – каже, – важу на твою ясненьку зброю, А ще лучше на твого коня вороного, А ще лучше на тебе, козака молодого!»

Далі в думі відбувається двобій між татарином і козаком. Це, радше, двобій