Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

«…З хроноБК-лабораторії?» – почувши це, я не могла думати ні про що інше.

Я теж з’явилася в цій самій лабораторії. Тобто приклад тварини показував, що і розумне створіння на ім’я Катерина – «життєздатна особина»?

Що вони задумали насправді? Знайшли спосіб прорватися крізь час і витягувати живих істот із моєї сучасності? Чи це – не майбутнє, а інша реальність, і такі міркування докорінно неправильні?

Після виступу чоловіка з вусиками йому довго аплодували, і на цьому просвітницька частина заходу перервалася. Знову з’явилося шампанське та нещасні бутербродики з тонесенькими огірками, знову заграла музика, знову затанцювали жінки у незвичайних вбраннях…

Я майже не дивилася на них, але одна сукня привернула мою увагу. В такій самій Ліліана Евгенія зникла в дезінтеграційній камері. До неї пасував тонкий шарф і туфлі на шпильці.

Хтось штовхнув офіціанта, і келих із шампанським впав, на жінку потрапили пінні бризки. Вона скрикнула, відсахнулася… Схопила мокрий шарфик, перш ніж рідина перейшла на сукню, і поспішила до схованого за декоративним кущем утилізатора.

На її обличчі застигло невдоволення навпіл зі злістю. Зовсім як на фізіономії Іліаса Метта, коли він рвав смугастий шарф Ліліани Евгенії.

Так, я згадала той день!

Отже, саме Метт – убивця?

Що ж, найближчим часом я збиралася або підтвердити це, або спростувати.