Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Приємна звістка. — Мері повернулася й помішала щось огидне на вид і ще огидніше на запах. — Бо від його самопочуття залежить багато. Оскільки королева покладається на нього більше, ніж на будь-якого іншого чоловіка в королівстві, за винятком лорда Берглі.
— Мені хотілося б, щоб його гарний настрій та самопочуття були стабільнішими. Бо останніми днями Метью якийсь аж надто жвавий і непостійний. То він жити без мене не може, то геть ігнорує, наче я — шафа чи комод.
— Чоловіки, зазвичай, завжди так поводяться зі своєю власністю, — зауважила Мері, беручи банку з водою.
— Я не його власність, — недвозначно відказала я.
— Те, що знаємо ми з вами, те, що каже закон, і те, як почуває себе Метью, — це три абсолютно окремі питання.
— Але так не має бути, — швидко заперечила я, приготувавшись обстоювати свою точку зору. Але однією лагідною покірливою посмішкою Мері швидко погасила мій запал.
— Нам із вами набагато легше зі своїми чоловіками, ніж іншим жінкам, Діано. Дякувати Богу, ми маємо книжки та вільний час, щоб займатися улюбленими справами. Але переважна більшість цього не мають. — Мері востаннє розмішала все у глечику і перелила його вміст до іншої скляної посудини.
Я задумалася про Енні: її мати померла у церковному підвалі, тітка не захотіла брати до себе через забобони чоловіка, а в плані комфорту чи надії на нього життя обіцяло дівчинці дуже мало. — А ви навчаєте своїх служниць читати?
— Аякже, — швидко відповіла Мері. — Вони вчаться також писати й рахувати. Такі навички зроблять їх привабливішими в очах майбутніх добропорядних чоловіків, особливо тих, хто вміє і знає, як заробляти гроші й як витрачати їх. — Вона поманила до себе Джоан, котра допомогла їй перенести на вогонь крихку скляну кулю з хімікатами.
— Тоді й Енні буде навчатися, — сказала я, підбадьорливо кивнувши дівчинці. Вона сором’язливо намагалася триматися в затінку, зі своїм блідим обличчям та сріблясто-русявим волоссям скидаючись на примару. Що ж, освіта додасть їй упевненості в собі. Після того як вона торгувалася з мсьє де Лоном за сургуч, в її ході з’явилися жвавість і певний ритм.
— У майбутньому вона буде вам вдячна за це, — сказала Мері з серйозним виглядом. — Ми, жінки, не маємо нічого, окрім того, що знаходиться у нас між вухами, тобто голови. Спочатку нашу честь береже батько, а потім — чоловік. Ми присвячуємо себе своїм родинам. Щойно ми поділимося своїми думками з кимось іншим, викладемо щось на папері чи просто нитку в голку вшилимо — все, що ми робимо й виробляємо, належить комусь іншому. Якщо Енні матиме власні слова та ідеї, то завжди матиме те, що належатиме лише їй одній.
— Вам би чоловіком бути, Мері, — зауважила я, похитавши головою. Графиня Пемброкська могла заткнути за пояс кого завгодно, незалежно від статі.
— Якби я була чоловіком, то мала б власний маєток або служила при дворі, як Генрі, або ж займалася державними справами, як Метью. Натомість я проводжу свій час у лабораторії разом із вами. Якщо зважити всі «за» і «проти», то я гадаю, що ми, жінки, краще влаштовані — навіть якщо нас сьогодні вивищують на п’єдестал, а завтра не помічають, плутаючи з шафою чи комодом. — Круглі очі Мері весело заіскрилися.
Я засміялася.
— Можливо, ви маєте рацію.
— Якби ви коли-небудь побували при дворі, то у вас не лишилося б жодного сумніву щодо моєї правоти. Ходімо, — сказала Мері, повертаючись до свого експерименту. — Почекаймо, допоки первісна матерія нагріється. Якщо ми все зробили правильно, то з часом отримаємо філософський камінь. А тепер ретельно перевірмо наступні кроки процесу, щоб наш експеримент удався.
Я завжди губилася в часі, коли сиділа, обклавшись алхімічними працями. От і зараз я теж підняла здивований погляд, коли до лабораторії увійшли Метью та Генрі. Ми з Мері якраз жваво обговорювали ілюстрації в збірці алхімічний текстів, відомих під назвою Pretiosa Margarita Novella — «Нова Дорогоцінна Перлина». Невже й справді вже вечір?
— Не може бути! Іще рано, іще не час іти! — запротестувала я. — Тут ось у Мері такий манускрипт цікавий…
— Метью знає цю книгу, бо мені подарував її його брат. Але тепер, коли у Метью така начитана дружина, він може пожалкувати, що так зробив, — зауважила Мері й розсміялася. — У кімнаті на мансарді вас чекають закуски. Я сподівалася сьогодні побачити вас обох. — При цих словах Генрі змовницьки підморгнув Мері.
— Дуже люб’язно з твого боку, Мері, — сказав Метью, привітально цілуючи мене в щоку. — Вочевидь, ваш експеримент іще не досяг стадії оцту. Бо від вас і досі тхне мідним купоросом та магнезією.
Я неохоче відклала книжку і почала мити руки, а Мері тим часом занотовувала результати нашої сьогоднішньої роботи. А коли ми повсідалися в кімнаті на мансарді, Генрі вже не міг стримувати свого радісного збудження.
— Уже пора, Мері? — спитав він графиню, нетерпляче завовтузившись у своєму кріслі.
— Ти з таким ентузіазмом подарунки даруєш, як і малий Вільям, — розсміялася вона у відповідь. Ми з Генрі приготували подарунок на честь Нового року та вашого шлюбу.
Але ж ми не мали нічого, щоб зробити подарунок у відповідь. Я поглянула на Метью, і мені стало незручно через цей односторонній обмін.
— Нехай тобі пощастить, Діано, якщо ти збираєшся переплюнути Мері та Генрі в плані подарунків, — співчутливо зауважив він.
— Дурниці, — відповіла Мері. — Метью врятував життя мого брата Філіпа і маєток Генрі. І ніякими подарунками цей борг честі не компенсувати. Не руйнуй нам задоволення такими розмовами, добре? Поздоровляти молодят — це традиція, до того ж, невдовзі Новий рік. Що ти подарував королеві, Метью?
— Після того як вона послала бідолашному королю Якову іще один годинник, щоб нагадати йому про необхідність чекати свого часу й не висовуватися, я подумав: а чи не подарувати їй кришталевого піщаного годинника, щоб нагадати їй про те, що й вона не вічна на цьому світі, — сухо сказав Метью.
— Та невже? Скажи, що ти пожартував, — вжахнувся Генрі.
— То була мимовільна ідея, яка з’явилася момент гнітючих роздумів, — заспокоїв його Метью.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сповідь відьом. Тінь ночі», після закриття браузера.