Читати книгу - "Війна з Росією"

Говард на секунду задумався, а потім заговорив спокійним тоном.

— Наскільки я знаю президента Діллон, вона дуже серйозно ставиться до цього питання і ніколи не нанесе удар першою. Та водночас вона дуже добре усвідомлює: якщо буде вагатись сьогодні, то дуже ймовірно, що з цією ж проблемою стикнеться завтра. Але наступного разу вже без підтримки НАТО. Вона докорінно відрізняється від останнього президента, і ми повинні переконатися, що росіяни це розуміють.

— Все це робить «Распутіна» критичним, — прокоментував Мак-Кінлі. — Якщо операція провалиться, ми будемо змушені передчасно припинити місію, інакше дамо затягти себе у криваву бійню з майже гарантованим обміном ядерними ударами... Зараз дуже багато залежить від тієї молодої жінки з Центру урядового зв’язку та її товаришів.

— Давайте рухатися далі. Скіпе, повертаймося до тих питань, в яких ти розумієшся найкраще, — сказав Говард. — Навіть стратегічні командири іноді вдаються до тактичних деталей, якщо від них так багато залежить. Я би хотів ще раз поглянути на план операції з точки зору безпеки командного бункера з ядерною зброєю в Правдинську. Зрештою, це та точка опори, на якій все тримається.

Далі настав час для позитивних новин.

— Як ви знаєте, сер, повітряній атаці передуватиме висадка дванадцяти осіб з оперативного загону «Альфа» 1-го батальйону 10-ї групи сил спеціального призначення, що базується в Штутгарті. Вони таємно висадяться з парашутами з застосуванням НАНО[40] попереду основної вертолітної групи. Вони дуже досвідчені й зможуть виконати ваш наказ. Команда британців у Литві вже очікує їх. Це ті самі хлопці, які працюють із «лісовими братами». Коли ці дві групи з’єднаються, вони будуть навідниками для основної повітряної атаки. Вони також зуміють відключити живлення системи контролю С2 ракетних комплексів «Іскандер», як тільки ми прорвемо оборону і захопимо базу.

— А потім?

— На цьому слайді ви бачите супутникову фотографію бази на південь від Правдинська. — Вільямс вказав на невелике місто Правдинськ і базу з бункером управління та зв’язку, що розташовувалася за шість кілометрів на південь. Потім показав на лісову смугу на півночі з невеликим відкритим майданчиком, що був обраний як спеціальна зона посадки гелікоптера.

Перейшовши до наступного слайда, Скіп Вільямс продовжив:

— А це вже етапи операції сил спеціального призначення. Перший етап — оперативний загін «Альфа» прибуває в зону висадки. «Распутін» буде активований за наказом заступника Верховного головнокомандувача НАТО о першій годині ночі за місцевим часом. Це зумовить початок другого етапу операції — повітряного удару, який має знищити російську об’єднану систему протиповітряної оборони. Якщо «Распутін» виведе із ладу їхню систему управління і зв’язку С2, це дасть «Альфі» дві з половиною години часу до початку третього етапу — власне повітряної атаки, яка розпочнеться о третій тридцять за місцевим часом. Звісно, якщо «Распутін» не спрацює, ми не будемо починати повітряну атаку поряд із російською ППО. Бо це буде просто бійня і розгром.

— Дві з половиною години між активацією «Распутіна» і посадкою вертольотів? — здивувався Говард. — Здається, все мало би бути набагато швидше?

— В ідеалі так, сер, — відповів Вільямс, — але ми повинні враховувати несподіванки війни. Протягом цього часу повітряні сили мусять нейтралізувати ракетні комплекси класу «земля-повітря», щоб вони не завдали шкоди нашому десанту. І все це за умови, що «Распутін» спрацював.

— Скіп має рацію, сер, — докинув Мак-Кінлі. — Така реальна ситуація.

— Зрозуміло. — відповів Говард. — А що відбуватиметься, коли десант приземлиться?

— Оперативний загін «Альфа» будуть супроводжувати посилені повітряно-штурмові роти. По одній на кожен із трьох комплексів «Іскандер». Командир підрозділу йде тут на певні компроміси: в ідеалі він хотів би мати перевагу, принаймні, три до одного, а це означає батальйон як мінімум. Проте надсилати батальйон так близько до ворога — це напрошуватися на неприємності. Тому він вирішив зменшити десант повітряно-штурмових сил і залишити тільки посилені роти, але надати їм потужну підтримку з повітря, щоб подолати супротивника під час нападу. Ми також впевнені, що повітряні удари будуть настільки точними, що росіяни не будуть ризикувати і запускати в дію свої «Іскандери». Ще одна проблема в Правдинську — це мінне поле, схоже на протипіхотне. Британська команда виявила його поряд із дротом, що оточує периметр. Поле покривається вогнем із вишок. Втім, бійці знайшли інший шлях. Після позначення майданчика для приземлення десанту їхнє завдання — привести повітряно-штурмову роту безпосередньо до периметру. Потім вже на місці інженерні групи мають підготувати майданчик до знищення на випадок, якщо росіяни таки повернуть свої ракети назад на лінію вогню або якщо існуватиме загроза захоплення наших. Якщо так станеться, то «Альфа» негайно відключить електросистему всередині.

— А що на інших майданчиках у Південному і Озерську? — поцікавився Говард.

— Практично той самий підхід, — відповів Вільямс. — Хоча в нас були хороші розвіддані від інших груп «лісових братів», однак вони далекі від того, що надали британці. Там також можуть бути мінні поля. Ми просто не знаємо про це. Якщо вони є, а ми припускаємо, що таки є, їх треба розмінувати. Але відповідно до нашого плану, Правдинськ — ключовий майданчик. Звідси здійснюється командування і зв’язок з усіма іншими точками. Таким чином, можна з одного місця відключити решту ядерних установок. І останнє. Завершення операції на кожній ділянці проведе десант із 82-ї повітряно-десантної дивізії. Ми вважаємо, що у Правдинську ми зможемо розгорнути бригаду приблизно за шість годин. Це набагато швидше, ніж росіяни зможуть розпочати ефективну скоординовану мультибригадну контратаку. Впевнений, що з будь-якими локалізованими контрударами можна буде впоратися з повітря. І коли росіяни зрозуміють, що відбувається, та зберуться із силами, вони задіють проти нас все, що у них є. Якщо, звісно, наше захоплення їхньої ядерної зброї не переконає Кремль відступити. Саме на це ми і робимо ставку.

Вільямс зупинився.

Говард заглибився у свої думки. Він стояв зараз перед одвічною дилемою командира, який мав прийняти доленосне рішення — послати своїх людей на бій з усіма його смертельними наслідками. Він повернувся до Мак-Кінлі:

— Що думаєш, Дейве? Дуже великий ризик, що росіяни підуть у контратаку, перш ніж ми зможемо розвернути адекватні сили на землі. Навіть якщо ми це зробимо і до того ж спрямуємо Корпус швидкого реагування, щоб зміцнити їх, ми точно отримаємо виснажливий наземний бій, якого так прагнемо уникнути. До того ж, я не впевнений, що Альянс