Читати книгу - "Твоє ім'я, Ксандер Демір"

— Пішов геть! — крикнув я. — Бо якщо ти не даси Меліссі спокою, то я теж багато чого зроблю, Руслане. Не один ти знайшов багато чого цікавого про моє життя, повір.

Я впевнений, він одразу ж зрозумів, що я мав на увазі. Він підвівся, обтрушуючись, і нервово подивився на мене. Його обличчя зблідло, але він старанно намагався не показувати слабкості.

— Окей, — прошепотів Руслан, трошки здивовано киваючи головою. — І без того я не збирався щось виправляти.

Різко розвернувшись, він залишив нас, а я відчув, як все навколо поступово повертається у звичний ритм.

— Оце було! А ти, Бітлере, ще той міцний горішок, — розреготався Артем, відпускаючи напругу.. — Так йому дав в морду! Адаме, та я вже закохався у твої кулаки!

Я посміхнувся, похитавши головою. Артем, як завжди.

— Ти як? — запитав у Мелісси, обережно обійнявши її, вкладаючи в обійми весь свій захист.

— Все добре, Адам, — прошепотіла вона, довірливо схиливши голову на моє плече. — Уже все добре.