Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Голосове повідомлення починалося бадьоро. Спочатку Тереса не підозрювала, яка на неї чекає каверза.

Тересо, у мене для тебе дві новини: хороша і погана. Почну з поганої. Поки що твоє прохання виконати не вдалося. Валенсія виїхала з князівства у справах. Зможу влаштувати вам зустріч лише тоді, коли вона повернеться. Але мені невідомо, коли це станеться.

А тепер до добрих новин. Пам'ятаєш, я говорив про сюрприз? Він дозрів...

На цьому місці повідомлення Тереса насторожилася. Як сюрприз може дозріти?

…Я вирішив провчити твого кривдника. Йому має дістатися по заслугах. Як він посмів тебе засмутити? Як насмілився образити?! Незабаром ти отримаєш можливість відплатити йому тією ж монетою. Я заручився допомогою Валенсії і тепер на ньому пристріт, який спонукатиме його робити тобі шлюбну пропозицію. Можеш погоджуватися, потім відмовлятись, потім знову погоджуватися. Розважайся. Можеш робити це публічно чи приватно — як заманеться. Він все одно буде знову і знову просити твоєї руки. Сподіваюся, ти добре його помучиш. Цей негідник має побувати на твоєму місці та відчути все на власній шкурі.

Тереса мало мобільний кристал не впустила від потрясіння. Коли вона розповідала дідові про свого легковажного нареченого, вона називала прізвище Тоцького. Вона зовсім недавно дізналася, що насправді у всій цій історії "погодився-відмовився-погодився" винен зовсім інший Джозеф — Гоцький. Якщо когось і треба було провчити, то це його. Та й взагалі Тереса зовсім не схвалювала, яким чином дідусь це зробив. Ну який інтриган, а?

Тепер зрозуміло, чому Джозеф щоразу повторює ту саму фразу. Тереса відчула себе винною. Дуже винною. Це через неї постраждав її проректор. Став безневинною жертвою. Через неї він може втрапити в неприємності та втратити посаду.

Вона стиснула мобільний кристал так, що він розжарився, і почала записувати повідомлення у відповідь дідусеві. Вона докоряла йому за підступні методи і вимагала, щоб він терміново виправив скоєне. Пояснила, що страждає безневинний.

Знімай пристріт з Тоцького. Але це не означає, що його треба надсилати на Гоцького. Я з ним сама впораюся.

Вона так швидко записувала повідомлення, що захекалася. Але який сенс поспішати? Дідусь, як завжди, побачить нове повідомлення у кращому разі за кілька годин.

Вона йшла у своє крило коридором гуртожитку, намагаючись відновити дихання і обмірковувала ситуацію спокійно. Головне, якнайшвидше розповісти Джозефу про те, що з ним відбувається. Попереджений значить озброєний. Вже легше.

І ще б зрозуміти: на самій Тересі є пристріт? Якщо вона заразилася від Джозефа, її теж має тягнути робити пропозиції руки і серця, але її ніби не тягне. Та й взагалі, хіба дідусь міг додуматися насилати на Джозефа заразний пристріт? Дід надто розумний, щоб не прорахувати наслідки. Може, тоді і немає на Тересі жодного прокляття? Може, Бланка помилилася? З чого вона взагалі це взяла? У Тереси — ані проклятійної мітки, ані симптомів.

Усвідомлення, що сама вона поза небезпекою, змусило почуття провини накотити з новою силою. І виправити ситуацію швидко не вийде. Поки дідусь помітить повідомлення, поки знайде Валенсію, яка зараз у від'їзді, скільки часу мине? Ні, не могла Тереса пустити справу на самоплив. Сама кашу заварила (хоч і ненароком), сама повинна розхльобувати — у сенсі сама має Джозефа рятувати. Нормальна дівчина вирішила б, що їй це не під силу. Але не Тереса. У неї вже визрівав план. Не дарма ж вона вчора півночі підручники і довідники з прокляттєзнавства студіювала. Щось цікаве вичитала. І хоч спосіб, про який вона подумала, був трохи ризикований, але Тереса була готова на все, аби врятувати проректора, який страждає з її вини.

Вона заходила у своє крило, відчуваючи, що розгубленість, яку викликало повідомлення дідуся, вже минуло. На зміну їй прийшла рішучість та бойовий дух. Бойовий дух, до речі, їй найближчим часом стане в нагоді, тому що операцію зі зняття з Джозефа пристріту вона вирішила провести сьогодні вночі, вірніше рано вранці. А чого зволікати?

Коли Тереса відчинила двері спільної кімнати групи, відчула вже знайомий трав'яний запах. Знову Філіп та Марчел зі своїм чаєм експериментують? Хто б сумнівався. Обидва чайні експериментатори сиділи біля апарату власного виробництва і щось жваво обговорювали. Цьому Тереса вже не дивувалася. Дивним було те, що поруч із ними сиділа Моніка. У неї було точно таке ж зацікавлене обличчя, як і в її товаришів.

— Ось вирішила хлопцям із варінням чаїв допомогти, — відповіла вона на німе запитання Тереси.

Моніка і варіння завжди були малосумісними поняттями. У неї ж манікюр.

— Вона тепер у нашій команді, — пояснив Марчел. — Ми хочемо довести процес до досконалості та продати рецепт якомусь заводу з виробництва зіллів.

— Сподіваюся, ви Моніку в команду не в якості піддослідного дегустатора взяли? — посміхнулася Тереса.

— Вона нас надихає, — заступився Філіп. Його щоки залив рум'янець. Він завжди вкривався рум'янцем, коли говорив про Моніку.

Що ж, тепер усе зрозуміло. Вже що-що, а надихати чоловіків Моніка вміє.

Тереса вирішила дружній трійці не заважати — попрямувала до своєї кімнати. Збиралася лягти подрімати — ніч видалася безсонною. І сьогоднішню теж спати не доведеться — треба буде готувати операцію зі звільнення Джозефа від пристріту. Та й ліжком своїм вона на ніч знову збиралася поступитися Габі. Тому якщо спати, то прямо зараз.

Тереса зайшла до себе, очікуючи побачити Валерію та Габі, але їх не було. Хотілося б, звичайно, перекинутися з ними парою слів, але нічого, поговорить пізніше. А поки що можна і подрімати, якщо звичайно вдасться заснути після сьогоднішніх потрясінь. Тереса лягла на ліжко, взяла до рук довідник з проклять, щоб уточнити певні деталі. Читала-читала… місце якесь трапилося напрочуд нудне… і відключилася.

Але поспати вдалося максимум хвилин двадцять — розбудив наполегливий сигнал мобільного кристала. Тереса підскочила, як ошпарена. Дідусь? Цього разу він швидко відреагував.