Читати книгу - "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

Коли найстарший син Ленґани глянув на неї із явною зверхністю, раптом зрозуміла, що для них вона давно вже не має значення, що її вже відсторонено від племені. Тепер її роль зводилася до навчання історії. Вони прийшли сюди по Йатеха, бо він був новою загрозою, новою метою для затятості їхньої матері, а візит у свою садибу використали як привід. Її брат був невідомою величиною, незнаною загрозою — і відразу дав зрозуміти, що не дасть відсунути себе в тінь. Виклик на смертельний двобій чи нещасливий випадок під час тренувань були б найкращим рішенням проблеми.

Вона трохи висунула шаблі: Закон Гаруді не дозволяв їм схрещувати зброю в справжньому бою із жінкою — хіба що вони були атаковані. Але нехай не розраховують на те, що вона залишить брата самого.

Не дивилася на Кенса. Лише почула свист клинка, глухий удар, брязкіт — і раптом середній з братів влетів у поле її зору по ефектній дузі й гримнув об скелю. Устиг вийняти лише один меч, із носа й рота йому текла кров, він намагався підвести голову, але очі були скляними. А тоді він обм’як, мов ганчірковий манекен.

Йатех нахилився й підняв вибиту з руки середнього брата зброю.

— Ти повинен витягати мечі трохи раніше. Чи, може, у вашому племені вчать дивним способам бою на ифірах? Він відкинув ифір убік і демонстративно склав руки на грудях. Ох, тепер цей жест мав вагу. Йатеху навіть не довелося іронічно усміхатися, щоб принизити противника. У натовпі, що густішав навколо, почулися насмішкуваті пирхання.

Першим не витримав Абвен. Із бойовим кличем кинувся зі списом, здійнятим для удару, який звався «змією». Теґ був зброєю, якою билися як бойовим посохом, можна було засипати супротивника серією ударів, які свистіли, вирували, ламали кістки — і закінчити швидким уколом. У руках майстра цей спис міг бути небезпечнішим за ифір.

Наймолодший з братів майстром не був. Спробував простий обманний рух, провівши зі «змії» глибокий укол замість звичайного зворотного удару. Фокус новачка. Йатех навіть не потягнувся за мечами. Зробив крок уперед, трохи змістившись праворуч, скоротив дистанцію, дістався до супротивника й легко вдарив його основою правої долоні в чоло. Голова Абвена відхилилася назад, ще один удар ребром долоні в горло перетворив бойовий крик на свистячий кашель. Решти вона не помітила, просто її брат раптом вже стояв на місці, недбало тримаючи спис, а Абвен, скрутившись у позі зародка, давився, гарчав і свистів, намагаючись перехопити дух.

Йатех виглядав задумливим.

— Виживе, — сказав спокійно. — Звичайно, якщо не нападе на мене знову.

Бурмотіння в натовпі посилилося і згасло. Такі слова в цій ситуації не були звичайним вихвалянням. Були викликом на бій не на життя, а на смерть. Деана глянула брату в очі і знову помітила в них ту саму пустку, що попереднього разу. Ні, вона не могла його втратити відразу після повернення. Вона рушила вперед, витягаючи шаблі.

Близнюки випередили її, нападаючи на Йатеха з обох боків одночасно. Їхні важкі дворучні мечі головним чином призначалися для боротьби з кіннотою, чудово показуючи себе під час численних сутичок із кочівниками, що перли на територію іссарам. Тепер вони вдарили, ніби ними керував один розум, праворуч та ліворуч, згори і знизу. Месс на мить закрив їй поле зору, тож вона не помітила, що сталося. Верхній удар взагалі нікуди не потрапив.

Савек зробив крок уперед, його потягнуло вагою клинка, а брат раптом захитався, впустив меч, схопився за обличчя й упав на коліна. Між його пальцями потекла кров.

— Очі-і-і! — заверещав він панічно. — Мої очі-і-і!

Йатех уже був біля другого близнюка. Ударив, не намагаючись стримати розгону, вибив із ритму, схопив за руку, підбив ноги, кинув на землю. В його руці блиснув кинджал.

Вона бачила жах в очах лежачого, але клинок лише вперся в його щоку, залишивши маленьку червону риску. За мить Савек відпустив руків’я меча й підвів відкриту долоню вгору на знак того, що здається.

Усе це відбулося, перш ніж вона встигла пробігти кілька кроків і витягнути зброю. Йатех усе ще не витягав мечів, але бився так, немов досі перебував у трансі кхаан’с. Це викликало страх та гордощі.

Вона підійшла до Mecca — той щось скиглив — і силою відвела йому долоні від обличчя. Зітхнула з полегшенням: поріз був рівним, чистим та тягнувся трохи вище лінії брів. Відпустила його.

— Тобі треба вмитися, — сказала голосно, аби всі почули. — Бридкішим ти вже й так не станеш, а плакати як мала дитина через легеньку рану — нерозумно. Якщо попросиш матір, може, вона дасть тобі тістечко на втіху.

Натовп глядачів розсміявся. Вона також усміхнулася — вже відкрито, сповнена гордістю та радістю. Чотирьох. Він переміг чотирьох нападників майже голими руками і стояв поруч, цілий та неушкоджений. Її молодший братик. У племені довго ще будуть розповідати про цей бій: Йатехові вдалося за кілька хвилин знищити те, над чим Ленґана працювала останні роки. Довів, що він — син гір і що в бою з ним ніхто не зрівняється. Цей день не міг закінчитися краще.

Вениес уже не стояв у легковажній позі. Руки мав опущені, ноги — трохи зігнуті.

— Кажуть, у неї було світле волосся та сині очі, — вицідив із холодним прорахунком. — Серед наших дівчат це рідкість.

На ці слова Йатех поволі розвернувся — немовби щось силою змушувало його до руху. Не дивився на Вениеса, дивився лише на неї, в очі.

— Мабуть, вона була непоганою, рухливою, наче мала тваринка, теплою та вологою у відповідних місцях. Добра іграшка на зимові ночі. Ісанель — навіть ім’я гарненьке.

Не припиняючи говорити, найстарший син Ленґани поволі підняв долоню до руків’їв мечів. Він не мав знати таких подробиць. Але його названий батько засідав у раді племені. Найімовірніше, був тоді, коли Йатех розповідав про свій побут у домі купця. Хороша й мудра дружина могла витягнути з нього інформацію, якої він не повинен був нікому видавати. І саме тому — Деана зрозуміла це, побачивши, що з’явилося в очах брата — хтось на цьому майданчику тепер помре.

— Може, це і добре, що ти її вбив, — найстарший син Ленґани не припиняв говорити. Витягнув ифіри й застиг у бойовій стійці. — Якби вона стала твоєю дружиною, ваші спиногризи були б іссарам лише на чверть. Це