Читати книгу - "Війна Калібана"

- Наш друг Пракс може бути не єдиним, кому потрібно буде винайняти таке судно, еге ж?

- Ми борші і файніші ніж всьо, між чим може обирати штацький, - погодився пілот.

- А коли ми відшукаємо Мей, наше резюме буде таким, що ми й не сподіваємося, - відказав капітан, - яку кращу рекламу можна буде забажати?

- Визнай кепе, - мовив Амос, - тобі типу просто подобається бути відомим.

- Звісно, якщо це дасть нам роботу.

Наомі міркувала більш тверезо:

- Вірогідність того що ми долітаємося до аварії, лишимось без повітря і дрейфуватимемо мертвими у космосі значно вища.

- Це завжди можливо, - погодився Голден, - але, людино добра, невже б ти не хотіла на переміну стати сама собі хазяйкою? Якщо побачимо що самі не справляємось, ми завжди зможемо продати корабель за купу грошей і розбігтися. У нас є запасний план.

- Ади! - озвався Алекс, - до біса! Давайте зробимо се. З чого зачнемо?

- Нуу, - відповів капітан, - це вже інша справа. Вважаю, нам тре’ голосувати. До того ж, так як ніхто з нас судном не володіє, то відтепер варт почати голосувати по серйозним питанням, як оце, наприклад.

Амос сказав:

- Хто за те щоб об’єднатися у компанію заради володіння кораблем, підніміть руки.

На голденове полегшення усі вони підняли руки. Навіть Пракс почав піднімати, але усвідомивши що робить, опустив руку.

- Я доставлю нас до нотаріуса на Церері і почнемо паперову роботу, - Голден пояснив план, - але це привело нас до наступного питання. Компанія може володіти судном, але капітан не може зареєструвати компанію. Нам тре’ проголосувати за того, хто зможе набути цей чин.

Амос почав реготати: - зачекай, курва, хвилинку. Підніміть руки ті, для кого Голден не капітан.

Ніхто не підняв.

- Бач? – запитав Бертон.

Джим почав було говорити але припнувся від якоїсь незручності у горлі і грудях.

- Поглянь-но, - продовжив механік, його обличчя розпилилося приємністю, - ти саме той хлопчина що треба.

Наомі кивнула і посміхнулась Джимові, від чого туга в грудях стала сильнішою, але приємнішою.

- Я інженер, - сказала вона, - на борту немає жодної програми яку б я не покращила або не переписала. Я, скоріш за все, можу розібрати його і скласти знову власноруч. Але не можу блефувати з картами і ніколи не стану тією, яка дивитиметься на об’єднані флоти внутрішніх планет і скаже, - забирайтеся до пекла.

- Йо, - погодився з нею Алекс, - я іно хочу літати на свому красунчику. І всьо. Єк зможу то робити, то буду щісливим.

Голден хотів було щось сказати, але на власний подив і бентегу, у ту хвилину як він відкрив рота, його очі змокріли. Його врятував Амос:

- А я просто маслопуп, - повів він, - я гайки кручу. І більшість часу чекаю, коли Наомі скаже яку саме і де крутити. В мене немає бажання керувати чимось більшим, аніж наша майстерня. Ти балакун. Я бачив як ти перемагав Фреда Джонсона, капітанів військового флоту ООН, АЗПшних ковбоїв та накурених космічних піратів. Ти сракою розмовляєш краще аніж більшість людей ротом і головою.

- Дякую, - нарешті зміг вичавити Джим, - я вас люблю, народ. Ви ж це знаєте, так?

- І на додачу, - закінчував механік, - ніхто не цьому кораблі не намагатиметься стрибати перед кулями аніж ти. Це мені в капітані подобається найбільше.

- Дякую, - повторив Голден.

- Єк по мені, то ми доворилиси, - Камаль підвівся і посунув до трапу, - тра позирити чи ми не збираємси влетіти в скалу або де.

Джим дивися як він виходить і був радий побачити що пілот похапцем витирає сльози. Бути плаксивим маленьким хлопчиком цілком нормально, якщо всі навколо плаксиві маленькі діти.

Пракс якось дивно ляснув його по плечу і мовив:

- Вертайся на камбуз за годину. Пудинг має бути готовим, - і посурганив у каюту. Ще двері не зачинилися а він вже читав пошту.

- Добре, - озвався Амос, - тепер що?

- Амосе, - Наомі підвелася і стала перед Голденом, - приглянь там у ходовій трохи.

- Прийнято, - посмішка здорованя помітна була лише в голосі. Він подерся трапом, люк перед ним відкрився. Коли зник очей - закрився.

- Привіт, - сказав Джим, - я все правильно сказав?

Жінка кивнула.

- Я думав що от-от побачу твою спину. Боявся, що більше тебе не побачу.

Вона кивнула:

- Якщо ти силою не витягатимеш мене з нори, яку я сама собі тут викопала то нікому такого не доведеться відчути.

Наомі потягнулася уперед аби його поцілувати і той обняв її і міцно притиснув. Коли вони перестали дихати, чоловік поцікавився: - чи це не зашвидко?

- Стули писок, - сказала вона і поцілувала його знову. Не відриваючи вуст, вона відсторонилася і почала розстібати блискавку спортивного костюму. Ці безглузді марсіянські військові спортивки, які з’явилися разом з кораблем мали надпис «ТАЧІ» через усю спину. Тепер, коли вони хочуть заснувати власну компанію, їм потрібно щось краще. Спортивки важливі в умовах життя на борту, в умовах змінної гравітації і змащених механізмів. Щось пошите по їх міркам, в їх власних кольорах і з написом «РОСІНАНТ» на спині.

Рука Наомі пробралася рукою йому під спортивний костюм і майку і він раптом забув про всі модні прибамбаси.

- Моя каюта чи твоя? – запитав він.

- В тебе є власна каюта?

Більше нема.

Кохатися з Наомі завжди було інакше аніж з будь-ким іншим. Щось з цього було на фізіологічному рівні. Щось – на психологічному, адже Наомі це перша белтерка, що в нього була. Але не це було найважливішим. Що відрізняло Нагату, так це те, що до першого разу вони п’ять років товаришували.

Це не найкращий бік його особистості, тож згадуючи, взагалі хочеться забути минуле: коли діло доходило до сексу він ставав бездушним, черствим.

Він підшукував потенційних коханок за хвилини після зустрічі з новою жінкою, і через власну вроду та шарм зазвичай отримував ту, якою цікавився. Він завжди дозволяв собі приймати захоплення за щире зацікавлення.