BooksUkraine.com » Гумор » Пастка-22 📚 - Українською

Читати книгу - "Пастка-22"

217
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Пастка-22" автора Джозеф Хеллер. Жанр книги: Гумор. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 108 109 110 ... 154
Перейти на сторінку:
Генерал Пекем нерідко перебував під тиском обставин, обов’язки були йому доручені, і діяв він часто вельми неохоче. Він ніколи не забував, що біле і чорне — це не кольори, і ніколи не казав вербальний, коли мав на увазі усний. Генерал Пекем жваво цитував Платона, Ніцше, Монтеня, Теодора Рузвельта, маркіза де Сада та Воррена Ґ. Гардінга. Новий слухач, як-от полковник Шайскопф, був для нього справжнім дарунком долі, піднесеною нагодою навстіж відкрити скарбницю своєї сліпучої ерудиції з її каламбурами, дотепами, наклепами, сентенціями, анекдотами, приказками, епіграмами, афоризмами, побрехеньками та іншими крилатими висловами. Люб’язно всміхаючись, він почав вводити полковника Шайскопфа в курс нових для нього справ.

— Єдина моя вада полягає в тому, — з натренованою добродушністю зауважив він, спостерігаючи за реакцією слухача, — що я не маю вад.

Полковник Шайскопф не засміявся, і це спантеличило генерала Пекема. Важкі сумніви збили його запал. Він щойно почав з одного зі своїх найпевніших парадоксів, і його неабияк стривожило, що навіть найслабший зблиск визнання не майнув на цьому непроникному обличчі, яке своїм відтінком і фактурою раптом нагадало йому новеньку гумку-стирачку. Можливо, полковник Шайскопф утомився, милосердно втішав себе генерал Пекем; полковник Шайскопф прибув здалеку, і тут усе для нього незвичне. Ставлення генерала Пекема до всіх своїх підлеглих, як офіцерів, так і рядових, відзначалось духом толерантності та поблажливості. Він часто повторював, що коли люди, з якими він працює, ітимуть йому назустріч, то він побіжить їм назустріч, у результаті чого, з проникливою усмішкою додавав він, вони взагалі ніколи не зустрінуться в поглядах. Генерал Пекем вважав себе естетом та інтелектуалом. Коли люди з ним не погоджувалися, він закликав їх бути розважливими.

І саме на це зараз важив генерал Пекем, який підбадьорливо глянув на полковника Шайскопфа і з виразом великодушної поблажливості продовжив свої повчання.

— Ви прибули до нас саме вчасно, Шайскопфе. Наш літній наступ провалився через некомпетентне керівництво, яке ми поставили на чолі наших військ, і в мене є нагла потреба у вольовому, досвідченому, компетентному офіцерові, як-от ви, хто допомагав би мені укладати меморандуми, які нам вкрай потрібні, щоб інформувати людей про те, наскільки добре і багато ми працюємо. Сподіваюся, ви прекрасно володієте пером.

— Я не знаюся на писанині, — насуплено відказав полковник Шайскопф.

— Нехай це вас не турбує, — провадив далі генерал Пекем, недбало змахнувши рукою. — Просто будете передавати доручену вам роботу комусь іншому і покладатись на талан. Ми це називаємо делегуванням обов’язків. Десь на найнижчих щаблях цієї налагодженої організації, якою я керую, сидять люди, які старанно виконують роботу, коли вона до них надходить, і все рухається як по маслу без надто великих зусиль з мого боку. Гадаю, це тому, що я добрий керівник. Усе, що робить оцей наш великий відділ, насправді не є дуже важливим, тому ніколи немає поспіху. З іншого боку, важливо інформувати людей, що ми виконуємо чималий обсяг роботи. Давайте мені знати, якщо виявиться, що вам бракує робочих рук. Я вже подав заявку на двох майорів, чотирьох капітанів та шістнадцятьох лейтенантів вам на підмогу. Хоча те, що ми робимо, не є дуже важливим, важливо, щоб ми виконували чималий обсяг роботи. Ви згодні зі мною?

— А як щодо парадів? — перебив його полковник Шайскопф.

— Яких парадів? — поцікавився генерал Пекем, відчуваючи, що його красномовства не оцінили.

— Чи зможу я проводити паради щонеділі по обіді? — нетерпляче запитав полковник Шайскопф.

— Ні. Звісно, що ні. А звідки у вас ця ідея?

— Але мені сказали, що я зможу проводити паради.

— Хто вам це сказав?

— Офіцери, що послали мене сюди. Вони сказали, що тут я зможу ганяти людей по плацу стільки, скільки захочу.

— Вони вам збрехали.

— Це несправедливо, сер.

— Мені дуже жаль, Шайскопфе. Я готовий зробити все можливе, щоб ви тут почувалися добре, але про паради не може бути й мови. У нашому власному відділі ми не маємо досить людей, щоб влаштовувати паради, а в бойових підрозділах люди збунтуються, якщо ми спробуємо примусити їх марширувати. Боюся, що вам доведеться трохи потерпіти, поки ми не візьмемо все під свій контроль. Тоді зможете робити з людьми все, що захочете.

— А як щодо моєї дружини? — роздратовано спитав полковник Шайскопф, з підозрою глянувши на генерала Пекема. — Я зможу її викликати, чи цього теж не можна?

— Дружину? А навіщо це вам?

— Чоловік і дружина повинні бути разом.

— Про це також не може бути мови.

— Але мені казали, що я зможу її викликати!

— Вони знову вам збрехали.

—- Вони не мали права мені брехати! — вигукнув полковник Шайскопф, його очі зволожніли від обурення.

— Певно, що мали, — відрізав генерал Пекем з холодною й зумисною жорсткістю, вирішивши тут і зараз випробувати мужність нового полковника під вогнем. — Не будьте мудаком, Шайскопфе. Люди мають право робити все, що не заборонено законом, а закону, який би забороняв обманювати вас, не існує. А тепер більше не морочте мені голову такими сентиментальними банальностями. Чуєте мене?

— Так, сер! — промимрив Шайскопф.

Полковник Шайскопф жалюгідно схилив голову, а генерал Пекем подякував долі за те, що надіслала йому в підлеглі такого слабака. Чоловік з характером біля нього був би немислимий. Перемігши, генерал Пекем злагіднів. Йому не подобалося принижувати своїх підлеглих.

— Якби ваша дружина служила в Жіночому допоміжному корпусі, тоді я, можливо, перевів би її до нас. Але це — максимум, що я можу зробити.

— У неї є подруга, яка там служить, — повідомив полковник Шайскопф з надією в голосі.

— Боюся, цього замало. Нехай місіс Шайскопф, якщо бажає, вступить до Жіночого допоміжного корпусу, тоді я переведу її сюди. А наразі, любий полковнику, займімось, якщо можна, нашою маленькою війною. Ось, коротко, бойова обстановка на нашому театрі дій.

Генерал Пекем підвівся й підійшов до обертового стенду з величезними кольоровими картами.

Полковник Шайскопф пополотнів.

— Але ж ми не збираємося тут воювати? — нажахано випалив він.

— Ні, ні, звичайно ж, ні, — поблажливо запевнив його генерал Пекем і по-товариськи всміхнувся. — Можете мені повірити. Саме тому ми досі в Римі. Звичайно, мені б хотілося перебратись до Флоренції, де я був би ближче до колишнього РПК Вінтерґріна. Але, на жаль, Флоренція ще надто близько до лінії фронту. — Генерал Пекем підняв дерев’яну указку з

1 ... 108 109 110 ... 154
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка-22», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пастка-22"