Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Зустрічатися з Гоцьким Тереса не збиралася. З декількох причин. По-перше, їй зараз не до нього. У неї на порядку денному стоїть інший Джозеф. Їй потрібно встигнути підготувати все необхідне для операції зі зняття пристріту, а ще й подрімати хоч трохи не завадило б. А по-друге, не надто вона довіряла Чорнобурому, щоб зустрічатися з ним віч-на-віч. Хто знає, що він задумав? І хоч у студентському парку навіть увечері не безлюдно, але все ж таки не варто ризикувати.

Тереса похвалила себе за розсудливість, проте цікавості ніхто не скасовував. Їй все ж таки дуже хотілося дізнатися, що Гоцькому від неї потрібно. Тому вона вирішила не повністю відмовити лису в зустрічі, а перенести її на інший час та в інше місце.

Вона записала для Гоцького повідомлення у відповідь.

Дьєре Джозефе, зараз не підходящий час для зустрічі. Я вже готуюся до сну. Але ми могли б поговорити з вами завтра вдень у студентському кафе.

У студентському кафе, яке нещодавно відкрили при студентському клубі, завжди багатолюдно — це раз, а два — Тереса може попросити подруг про всяк випадок початувати за сусіднім столиком.

Не минуло й хвилини, як прилетіла відповідь. Гоцький анітрохи не образився на відмову.

Мила Тересо, вважаю вашу ідею чудовою. Завтра о третій годині дня чекатиму на вас у кафе за одним із столиків.

Взірцеву поступливість Чорнобурого Тереса пояснила тим, що для нього справді дуже важлива ця розмова. Цікавість розігралася з іще більшою силою. Що за гру веде Гоцький?

Розмірковуючи над цим питанням, вона знову задрімала. Цього разу їй вдалося поспати довше. Прокинулася Тереса, коли відчула, що поряд хтось є. Мабуть, повернулися її постійна та тимчасова сусідки по кімнаті — Валерія та Габі. Але, розплющивши очі, вона побачила тільки Леру.

— Незабаром ми станемо свідками дивовижного перевтілення, —подруга з порогу почала ділитися свіжими новинами. — Тієн вирушив за зіллям, за допомогою якого можна змити магічний грим. Був хлопець — стане дівчина.

Тереса здивувалася. Вона думала, Габі не змиватиме грим, поки не зникне звідси. Адже вона боялася зустрічі зі своїм колишнім коханим. Чомусь бачила у цій зустрічі загрозу.

— Габі казала тобі, чому вирішила змити грим?

— Так, — Лера підсіла до Тереси на ліжко. — Той, заради кого вона змінила зовнішність, упізнав її. Тепер їй немає сенсу ховатися за гримом.

— Але як так сталося? Адже магічний грим змінює до невпізнання.

Лера сумно посміхнулася.

— Від долі не втечеш. Габі каже: мабуть, їм треба було ще раз зустрітися. Вона не наважилася за час розлуки розповісти йому про причину своєї втечі, і думає, доля дає другий шанс.

— Хоче розповісти і втекти?

— Так. Габі попросила допомоги у Вілзорта, щоб організував портал поблизу того місця, де вона розмовлятиме зі своїм коханим. Вона боїться, що той може її не відпустити. Вона хоче бути впевненою, що тільки-но скаже йому те, що має сказати, у неї буде можливість відразу скористатися порталом. Вілзорт — найкращий друг Габі, він намагатиметься організувати все так, як вона просить.

Щодо Вілзорта не було жодних сумнівів. Він надійний. Подругу не підведе. Ось тільки що штовхає Габі так панічно тікати від того, хто був колись для неї дорогий?

— Знаєш, що найсумніше в цій ситуації? — Валерія не приховувала смутку. — Я впевнена, що вони мають глибокі щирі почуття. Ми зі Златою обидві переконані в цьому.

— Зі Златою?

— Так сталося, що сестра мимоволі побачила дві сцени з минулого Габі. Ти ж знаєш, що її дар завжди проявляється без попередження, у найнесподіваніших місцях. Обидві сцени були дуже емоційними та чуттєвими.

— Тоді чому Габі тікає від нього? Може, з нею варто поговорити? Що б там між ними не сталося, яка б чорна кішка між ними не пробігла, але ж завжди можна відкритися, вислухати одне одного, зрозуміти, пробачити.

— Я вже говорила з нею. Не уявляєш, наскільки я була красномовною. Переконувала, що справжні почуття подолають усе. Що образи забудуться. Ми довго розмовляли. Я розповідала їй усі життєві та книжкові історії, які тільки знала, про те, що любов сильніша за образи. Зрештою, вона мені відкрилася. Справа не в образах. Хоча він добряче напартачив, але Габі давно вибачила. Причина в іншому. Знаєш, я б теж на її місці втекла.

Тереса не уявляла, що могло б змусити її відважну та відчайдушну подругу втекти від коханого.

— Що ж сталося?

— Все складно. Габі пояснювала плутано. У неї дар бачити ментальну структуру, за її формою дізнаватися про людину те, що вона сама про себе не знає. Це вона свого часу побачила, що Вілзорт має сестру. Це завдяки їй він знайшов мене. Завдяки дару вона побачила і дещо про свого коханого. Вона зрозуміла, що якщо залишиться з ним, не матиме дитину, яку вже носить під серцем.

— Габі вагітна? — Тереса спочатку спитала і лише потім подумала, чи доречне це питання. Лера і так розповіла їй забагато подробиць особистого життя Габі. — Мабуть, вона просила нікому не говорити?

— Вона була не проти, якщо ти дізнаєшся. Вона сказала, що ти надійна, що ви разом потрапляли у колотнечі. Розповідала, що одного разу вона вже була відверта з тобою, і ти і так багато знаєш.

Так, Тереса знала. Бракувало лише кількох деталей пазла. А тепер картина прояснилася. Щоправда, не до кінця.

— Але як дар Габі міг підказати їй таку складну річ? Що у ментальній структурі її коханого не так?

— Вона пояснювала. Але я не зовсім зрозуміла. Вона бачила ментальний образ коханого та ментальний образ свого крихітного малюка, але не бачила їх поряд. Вони не поєднуються. Їм ніколи не судилося перетнутися. А якщо так, то Габі вважає, що якщо залишиться з коханим, то з їхньою дитиною щось трапиться.

Тяжкий дар.

— А чи не могла Габі помилитися?

— Вона гадає, що ні. Досі вона жодного разу не помилялася. Та й відчуття були однозначними. Вона побачила в ментальному образі коханого не лише несумісність зі своєю дитиною, вона помітила відсутність потягу до дітей загалом.