Читати книгу - "Сфера Доли, Arachne "

"Ти готовий?" — голос Сфери пролунав у його свідомості.

Кай подивився на своє відображення у дзеркалі світла, яке вона відкрила йому. Це була не та людина, що стояла тут раніше. Це був воїн, який несе відповідальність не лише за свою долю, а й за долі багатьох світів. Його очі горіли тим самим світлом, що і сама Сфера — світлом, яке було одночасно і силою, і випробуванням.

"Я готовий", - твердо відповів він.

Сфера спалахнула яскравіше, осяючи все навколо сліпучим світлом. І тоді Кай відчув щось більше. Він побачив світи, пов'язані з його долею. Планети, які ще не знали, що на них чекає. Народи, які живуть у тіні, чекаючи на рятівника. І тих, хто вже почав свій рух до нього — тіні, що шукали Сферу, щоб підкорити її волю своїй жадобі до влади.

Тепер Кай знав, що його боротьба не закінчилася тут на пустельній планеті. Вона лише починалася. Сфера була не просто зброєю чи артефактом. Вона була дороговказом для тих, хто прагнув зберегти баланс у всесвіті. І Кай був обраним, щоб слідувати цьому шляху.

***

Його шлях лежав поза цього світу, у далеких куточках галактики. Там, де світло і темрява зливалися воєдино у вічній боротьбі, Кай мав стати тим, хто несе світло через темні куточки всесвіту. Йому треба було пройти через зоряні ворота, стародавні та забуті народи, де час сам собою був вигином у реальності. Але кожен новий крок наближав його до таємниць, що лежали за межею розуміння, до сили, яку жоден смертний не міг контролювати.

Сфера, яка тепер стала його невід'ємним супутником, не відпускала його думки. Її мовчання було обтяжливим, але й обнадійливим. Кай знав, що вона не завжди буде поруч, але доки вона мовчала, його розум встигав зібратися. Він усвідомлював, що її завдання стають дедалі складнішими, а випробування — дедалі небезпечнішими.

Коли зірки навколо нього почали світити яскравіше, він побачив далеко планету, занурену в напівтемряву. Це було місце, де світло ледве проникало крізь вічні хмари. Він не знав, хто чи що чекало на нього там, але Сфера вібрувала, даючи йому зрозуміти, що він наближається до нового рубежу. Це була планета, відома як Дорхан — світ, який колись сяяв найяскравіше, але давно впав під натиском темряви.

У його розумі спалахнули уривки спогадів — давні хроніки, розповіді про минулі цивілізації, зруйновані жадібністю до влади. Дорхан був одним із таких світів, і темрява, яку він бачив, нагадала йому про тіні, що переслідували його в пустелі. Тепер ці тіні були тут, чекаючи його прибуття.

Йому доведеться зіткнутися з залишками стародавньої цивілізації, яка стала жертвою темряви і була поглинена тінями. Легенди говорили про те, що Дорхан був домом для великих воїнів, чиє світло одного разу висвітлило всю галактику. Але їхня жадібність та прагнення до влади привели їх до падіння, і тепер цей світ став святилищем для тих, хто хотів зруйнувати все живе.

Кай відчув дивну тривогу — наче його доля вже була зумовлена, і кожна його помилка могла стати останньою. Але він не міг зупинитись. Світло Сфери сяяло всередині нього, змушуючи його рухатися вперед, до неминучої зустрічі з пітьмою.

Коли він вступив в атмосферу Дорхана, простір навколо нього став важким, ніби сама планета не хотіла його присутності. Повітря було густим, ледве піддається дихання, і кожен крок відгукувався в його голові луною невидимих ​​голосів. Це були шепоті давно загиблих істот, що попереджають його про майбутні небезпеки.

"Вони знали, що ти прийдеш," - пролунав голос Сфери, проникаючи в його свідомість.

"Хто?" — відповів Кай, відчуваючи, як холод пробирається його тілом.

"Ті, хто керує тінями. Ті, хто прагне володіти мною. Але вони не знають, що це не вони контролюють долю цього світу. Це ти маєш зробити вибір."

Кай глибоко вдихнув, намагаючись придушити занепокоєння. Він був готовий, у його грудях пульсувала впевненість, і світло Сфери, здавалося, проникало в кожну клітину його тіла, наповнюючи його силою. Світ Дорхан зустрічав його мороком та холодом, але Кай знав: це було лише початком. Кожен його крок відгукувався приглушеною луною в густому пилюці планети, і під його ногами лежали останки того, що колись було великими містами.

Коли він йшов цими руїнами, йому здавалося, що самі камені під ногами нашіптують стародавні передбачення, попереджають про сили, які ховаються в тіні. І справді, навколо нього, мов тіні, рухалися невидимі істоти. Їхня присутність відчувалася в кожній дрібній деталі, у кожному коливанні повітря. Але жодне з цих створінь не наближалося до нього безпосередньо. Це були шпигуни пітьми, спостерігачі, які чекали на момент нападу.

Кай знав, що скоро йому доведеться битися з ними. Але поки що він рухався вперед, тримаючи в руках Сферу, яка висвітлювала йому шлях. Її світло розганяло морок, але не повністю. Він залишав за собою залишки тіней, які ніби липли до нього, ніби намагаючись знайти вразливість у його рішучості.

Зупинившись біля стародавнього обеліска, напівзруйнованого та покритого таємничими письменами, Кай зрозумів, що це місце – ключ. Воно було одночасно і брамою, і пасткою, перепоною на його шляху до істини. Обеліск був наповнений темрявою, але він зберігав спогади про світло, про тих, хто колись боровся за це місце.

"Тут почнеться твоя справжня битва", - знову заговорила Сфера. Її голос був спокійним, але в ньому звучало попередження. "Тут ти зустрінеш те, що ховається за тінями. Приготуйся."

Кай стиснув кулаки, відчуваючи, як напруга в повітрі наростає. Земля під його ногами почала вібрувати, ніби давні сили, які так довго перебували в спокої, прокидалися, пробуджені його присутністю. І раптом з тіні, що оточувала його, почали з'являтися постаті. Це були не люди, не тварини, а щось середнє, зроблене з самої темряви. Їхні очі світилися ненавистю та жадібністю, вони наближалися повільно, але впевнено.

То була армія пітьми, послана, щоб зупинити його. Але Кай не відступив. Він знав, що кожна з цих істот лише частина більшого задуму, який хоче зламати його волю.