Читати книгу - "Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська"

Базиль не одразу запросив Надію до столу. Дав якийсь час постояти біля відчиненого вікна —  поспостерігати, як на вечірньому небі спалахують перші зірки. Магістр не перебільшував, коли казав, що краєвид з балкона відкривається чудовий. У Наді дух перехопило —  краса. Усюди, куди сягав погляд, порослі лісами пагорби. Річка, огинаючи їхні темно-зелені боки, сяяла сріблом у світлі нічних світил. Акуратні сільські будиночки, що збилися купками по кілька десятків, виднілися то тут, то там. І тиша —  лише скрекіт нічних комах та ніжне посвистування птахів, які чомусь не бажають спати.

Але раптом ідилію порушив звук решітчастих воріт. З території палацу виїжджав самотній вершник. Надія зрозуміла, хто це, хоч і не бачила обличчя. Цей кремезний торс, ця монументальність, ця аура величності та незалежності —  король. Цікаво, куди це він подався проти ночі?

—  Його Величність любить вечірні кінні прогулянки, —  відповів Базиль на запитання. —  Це щовечірній ритуал.

—  Чому один?

—  Маєте на увазі —  без охорони? Але в нас, у Тай-Наїлі, безпечно.

Це Надія вже знала з літописів, які встигла продивитися. Останні кілька століть ні війн, ні потрясінь, ні палацових переворотів. Але вона питала про інше.

—  У Ерланда є друг?

—  Друг? —  Базиль зробив жест, запрошуючи сісти до столу. Галантно відсунув Наді стілець, а потім зайняв місце навпроти. —  Його Величність має відданих людей, яким він довіряє. Але друзів, у тому сенсі, який ви вкладаєте в це слово, боюся, не має.

Надія не здивувалася. Тришарова броня Ерланда не дає підпустити когось близько до себе.

—  Базилю, розкажіть, як пройшло його дитинство. Адже він ріс на ваших очах?

Магістр наповнив тарілку Наді овочами, фаршированими чимось запашним. Судячи зі смаку —  пряною рубленою телятиною. І почав розповідь.

—  Ерланд рано втратив батьків. Його виховували дядечко та тітонька —  Фредерік та Алісія. Їх ви вже мали змогу бачити. Йому довелося швидко подорослішати. Адже за законами Тай-Наїля він мав очолити королівство після досягнення 16 років. А до цього моменту його дядечко Фредерік виконував функцію регента.

—  А що сталося з батьками Ерланда?

—  Трагічний нещасний випадок. Пожежа.

Надія та Базиль розмовляли довго. Години дві. Вже зовсім стемніло. Магістр розповідав, як навчав юного Ерланда наук. Той все схоплював на льоту. Надя жадібно вбирала інформацію про свого непростого клієнта. Водночас прислухалася до звуків з вулиці. Наче хотіла дочекатися повернення короля. І дочекалася. Пролунав тупіт копит, він ставав дедалі ближче, а потім скрип решітки воріт. Цікаво все-таки, навіщо йому вечірні кінні прогулянки на самоті?

—  Проведу вас до ваших покоїв, —  зголосився Базиль, коли зрозумів, що гостя вже давно сита і страшенно втомлена.

—  Я цілком можу пройти цей шлях одна. Дорогу запам'ятала.

—  Ні, все ж таки проводжу, —  підвівся Базиль. —  Ще забредете ненароком у Південну Вежу.

Він відчинив двері, що вели на гвинтові сходи, і почав спускатися першим.

—  А що не так із Південною Вежею? —  пішла за ним Надя.

—  Південна Вежа —  це володіння Його Святості Освальда, придворного астролога. Йому не подобається, коли хтось без дозволу вторгається на його територію. Особливо у вечірній та нічний час, коли він веде спостереження за зірками.

—  Це той самий астролог, котрий і визначив майбутню дружину Ерланда, прочитавши волю небес?

—  Так. Той самий.

Хотілося б Надії з ним поспілкуватися та дізнатися подробиці.

—  А чи можна влаштувати зустріч з Освальдом?

—  Він дуже відлюдькуватий. Майже весь час проводить або у своєму кабінеті, вивчаючи астрологічні мапи, або у своїй обсерваторії, що знаходиться на даху Південної Вежі. Але спробую домовитися.

Добре, що Базиль наполіг на тому, щоб провести Надію. Одна б вона справді могла заблукати. Яскраве денне освітлення палацу змінилося приглушеним, трохи рожевим і змінило інтер'єр до невпізнанності. Наче це зараз Надя йде з Магістром уже зовсім іншим палацом. Але коридори були зовсім порожні. Мабуть, більшість жителів вже віддалися нічному відпочинку, і жахнутися новому прикиду Наді — завеликій бордовій магістерській мантії, що волочилася подолом по підлозі, на щастя, не було кому.

Біля покоїв Наді Базиль зупинився.

—  До речі, забув сказати. Як і обіцяв, я подбав про те, щоб ваші друзі та родичі не турбувалися через вашу відсутність. Для всіх ви в експедиції в глухій місцевості, де немає зв'язку.

—  Дякую. Просто камінь з душі… Тільки боюся, що моя «експедиція» може скоро закінчитися. Сьогодні ввечері я випадково потрапила на очі Ерланду, коли йшла до вас в одній нижній сорочці.

—  Ерланду... в сорочці? —  Базиль придушив усмішку, лукаво потираючи борідку. —  Не будемо робити передчасних висновків. Його Величність суворий, але не дурний. Думаю, здогадається, що ви трохи заплуталися в нашій моді.

Не дурний-то він не дурний. Але відповідає за порядок у королівстві та у палаці. Навіщо йому під боком порушниця спокою та скалка в одному місці?

Надя відчинила двері покоїв.

—  Дякую за вечерю, Базилю. На добраніч.

—  На добраніч. Якщо я вам знадоблюся, звертайтеся у будь-який час. Тепер ви знаєте де мене знайти. Східна вежа —  це мої володіння.

Спалося Наді чудово. Подушки та подушечки, перини, шовкові простирадла, пухові невагомі ковдри. Після вузького ліжка з жорстким матрацом, на якому коротала ночі у студентському гуртожитку —  відчуття було, наче ширяєш у хмарах. Але з першими променями світанку Надія підскочила з перин, як ужалена —  вже ранок, але ніхто не з'явився відправляти її додому. Отже, Ерланд такого наказу не віддавав. Отже, він прийде сьогодні на другий сеанс. А до сеансу треба встигнути підготуватися.

Надя знову засіла за талмуди. Читала-читала-читала. Але потім махнула рукою —  відклала. Не так важливо опанувати усі деталі місцевого світоустрою, історії та географії, як зрозуміти, розкласти по поличках свого норовистого клієнта. Надія розуміла, що той уже прийняв рішення щодо свого одруження з обраною зірками землянкою. Усі у палаці чомусь вирішили, що позитивне. Проте Надя у цьому впевнена не була. Сама не розуміла, звідки в неї ці сумніви. Адже король —  людина обов'язку. Але от буде сюрприз, якщо він вирішив проігнорувати незрозумілу наречену-землянку і одружитися на якійсь іншій жінці. Може, в нього вже й кохана є? До кого це він здійснює щовечірні прогулянки в гордій самотності?