BooksUkraine.com » Бізнес-книги » Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є 📚 - Українською

Читати книгу - "Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є"

213
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є" автора Брене Браун. Жанр книги: Бізнес-книги / Наука, Освіта. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 35
Перейти на сторінку:
не розуміла.

— Авжеж. Звісно, це буде науковий виклад. Ти чула перелік промовців? Вони... вони… дорослі.

Джен реготнула.

— Тобі потрібна перевірка на дорослість?

На моєму кінці дроту запанувала мертва тиша.

Джен пояснила:

— Йдеться ось про що. Ти дослідниця, але твої найкращі праці йдуть не від голови, ти говориш серцем. Усе буде гаразд, якщо ти робитимеш те, що у тебе виходить найкраще — розповідатимеш історії. Будь щирою. Будь чесною.

Я відклала слухавку, закотила очі і подумала: «Розповідай історії... Ти, мабуть, жартуєш? Можливо, мені ще й влаштувати невеличку лялькову виставу?»

Здебільшого, щоб підготуватися до виступу, мені потрібно день або два. Я ніколи не пишу нотаток, але зазвичай готую візуальну презентацію і приблизний план доповіді. Але не цього разу. Поставити лялькову виставу було би легше. Я на кілька тижнів застрягла з презентацією. Нічого не виходило.

Одного вечора, приблизно за два тижні до заходу, Стів запитав мене:

— Як там просувається підготовка твоєї промови?

Я зайшлася плачем.

— Лайно, а не промова. Я не можу виступати. Доведеться вигадати автомобільну аварію або ще щось.

Стів сів поруч і узяв мене за руку.

— Що відбувається? Ти на себе не схожа. Я ніколи не бачив тебе такою розгубленою через виступ. Ти ж постійно читаєш лекції.

Я затулила обличчя руками і пробуркотіла:

— Я застрягла. Не можу перестати думати про той жахливий випадок, який стався кілька років тому.

Стів здивувався:

— Який випадок?

— Я тобі ніколи про це не розповідала, — зізналася я. Він нахилився до мене і мовчки чекав. — П’ять років тому я завалила виступ, чого ніколи зі мною не траплялося ні раніше, ні згодом. Це була цілковита катастрофа, і я дуже боюся, що це трапиться знову.

Стів не йняв віри, що я ніколи не розповідала йому про свою страхітливу поразку.

— Що в біса сталося? Чому ти мені не розповіла?

Я підвелася з-за столу і сказала:

— Я не хочу про це говорити. Буде лише гірше.

Він схопив мене за руку і змусив знову сісти за стіл. Подивився на мене з докором.

— Хіба нам не потрібно обговорювати неприємності? Хіба спілкування не допомагає все владнати?

Я надто втомилася, аби сперечатися, отож розповіла йому, що трапилося.

П’ять років тому, після виходу моєї першої книги, мене попросили виступити на зустрічі жінок-підприємців. Я була дуже схвильована, тому що, як і у випадку з UP Experience, мені потрібно було виступати перед «нормальними» людьми — не терапевтами або вченими, а перед підприємцями. Насправді це був мій перший виступ перед «нормальною» аудиторією.

Я приїхала до розкішного заміського клубу, де мав відбуватися захід, завчасно і відрекомендувалася організаторці. Після того як вона оглянула мене з ніг до голови, що тривало наче вічність, вона привітала мене ланцюжком уривчастих фраз: «Привіт. Ви не схожі на вчену. Я вас представлятиму. Мені потрібна ваша біографія».

Це вітання спантеличило мене дещо більше, аніж звичне «Приємно з вами познайомитися», але річ не в ньому. Я простягнула їй свою біографію, і це стало початком кінця.

Секунд тридцять вона читала, потім зітхнула, повернулася до мене і, проштрикуючи мене поглядом поверх окулярів, рявкнула:

— Тут написано, що ви досліджуєте сором. Це правда?

Зненацька я відчула, що мені десять років і я перебуваю в кабінеті директора школи. Я схилила голову і прошепотіла:

— Так, мем. Я досліджую сором.

Зціпивши уста, вона вичавила із себе:

— А… ви… вивчаєте… щось... іще?

Я не могла відповісти.

— Ви… вивчаєте? — натискала вона.

— Так. Я також вивчаю страх і вразливість.

Вона видала буркотливий звук, що пролунав наче писк і зітхання водночас.

— Мені сказали, що ви зробили дослідження про те, як радіти життю, вибудовувати стосунки і знаходити сенс у житті.

О... зрозуміло. Вона нічого про мене не знала. Мабуть, чула про мене від когось, хто не згадав суті моїх наукових праць. Усе з’ясувалося.

Я спробувала пояснити:

— Насправді я не досліджую теми на кшталт «Як знайти радість у житті і наповнити його сенсом». Я багато знаю про це, тому що вивчаю перешкоди, які постають на шляху до радості, життєвого сенсу і зв’язку з іншими людьми.

Нічого не відповівши, жінка вийшла з кімнати і залишила мене одну.

Ох, що за іронія долі — дослідниця сорому тупцяє з ноги на ногу, загрузнувши у невпевненості в собі.

Вона повернулася за декілька хвилин, поглянула повз мене і сказала:

— Ось як ми вчинимо…

Перше: ви не говоритимете про перешкоди. Ви тільки радитимете, як знайти радість у житті. Ось що люди хочуть почути. Вони хочуть знати, як.

Друге: не згадуйте слова «сором». Люди їстимуть.

Третє: люди хочуть почувати себе комфортно і радісно. Це все. Налаштуйте їх на комфорт і радість.

Я стояла цілком приголомшена. За кілька секунд мовчання вона запитала: «Гаразд?» — і, перш ніж я встигла щось сказати, відповіла замість мене: «Здається, так».

Уже виходячи, вона обернулась і сказала:

— Легкість і невимушеність. Людям подобається легкість і невимушеність.

І на випадок, якщо я не допетрала, вона розчепірила пальці і потрусила долонями, ілюструючи «легкість» і «невимушеність» (уявіть собі Маргарет Тетчер, що вдає Боба Фосса[14]).

Упродовж сорока хвилин я стояла на сцені цілком паралізована і повторювала розмаїті версії фраз: «Радість — це добре. Щастя — це дуже-дуже добре. Ми всі повинні радіти. І мати сенс у житті. Тому що щастя і радість — це невимовно добре!»

Жінки в аудиторії лише всміхалися, кивали та їли курятину. Мені ж здавалося, що потяг зійшов із рейок.

Коли я завершила розповідати, обличчя Стіва зморщилося і він скрушно похитав головою. Сам він не надто любить виступати, отож, гадаю, слухаючи історію моєї катастрофи, він уявляв свої власні відчуття.

Але, як не дивно, поділившись цією історією, я заспокоїлася. Насправді, завершивши оповідь, я відчувала себе геть по-іншому. Я нарешті все зрозуміла. Моя праця — я сама — десятиліття, присвячене дослідженню, — усе це було «про перешкоди, які постають на шляху». Я не даю порад, тому що за ці десять років не отримала жодного доказу того, що ці поради дієві.

Усвідомлення цієї істини дозволило мені зрозуміти свій дослідницький підхід і почути власний голос. Я поглянула на Стіва і всміхнулася: «Я не даю порад».

Уперше за останні п’ять років я зрозуміла, що жінка із заміського клубу не хотіла мене принизити і зірвати виступ. Якщо б це було так, її безглузді вимоги не змогли би так спантеличити мене. Її вимоги були симптомами наших культурних страхів. Ми не хочемо відчувати дискомфорт. Ми хочемо квапливих і поверхневих порад, як стати щасливими.

Я не пасую для цього завдання. Ніколи не пасувала. Не зрозумійте мене неправильно: я би хотіла перескочити через неприємні речі, але це неможливо. Ми не можемо змінитися, не зростаємо і не йдемо вперед без роботи над собою. Якщо ми справді хочемо жити радісним, товариським і змістовним життям, то мусимо говорити про перешкоди, які постають на нашому шляху.

Поки я не усвідомила того випадку і не розповіла про нього, я сумнівалася у своїй професійній спроможності через брак усіляких «швидких порад» і «п’яти простих кроків». Обміркувавши ту історію, я бачу, що блукання у темряві надає моїм пошукам світла ваги і змістовності.

Мене сповнює радість, що виступ на UP Experience минув по-справжньому добре. Під час виступу я розповіла історію про «легкість і невимушеність». Це

1 ... 10 11 12 ... 35
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є"