Читати книгу - "Розтопити кригу , Анжеліка Вереск"

— І так, Ліріє, обряд відбудеться завтра — незалежно від вашого стану чи поведінки. Якщо будете впиратися — я прийду й потягну вас особисто. Гарного вечора!

Перебуваючи поза собою від обурення, дівчина рушила до замку, цього разу без жодних перешкод. Піднявшись до своїх покоїв, принцеса довго не могла опанувати себе. Її всюди переслідував той владний голос. Здавалося, що від нього нема порятунку.

Вона втомлено потерла ніс, намагаючись заспокоїтись, та їй це ніяк не вдавалося. Перебравши різні варіанти, вона попросила служницю принести їй книгу. Лише там, у книжковому світі, вона могла хоч трохи відволіктись від суворих реалій того, що з нею відбувалося.

О, як вона любила книги. Другою своєю пристрастю після моря вона вважала читання. Ще в дитинстві, коли знаходила якусь нову, цікаву книжку, то тікала від нянь і ховалася в саду, серед гілля великого дерева, впиваючись тим, що відбувалося на сторінках.

Вона могла сидіти там годинами, поки її хтось не знаходив і не починав сварити за втечу. Але сьогодні їй ніяк не вдавалося заспокоїтись. Погляд крижаних очей переслідував її навіть під час читання, літери скакали перед очима, і вона ніяк не могла вловити суть написаного.

Не витримавши, Лірія лягла відпочити, не знаючи, що принесе їй завтрашній день.