Читати книгу - "Синтез Свідомості, Немеш Іван"

Коридори тягнулися нескінченною павутиною.

Орфей біг.

Фенікс тримався поруч, стиснувши в руках тіло Наомі.

Позаду—металевий гуркіт.

Коректор не відставав.

Орфей провів швидке сканування.

Варіант втечі: головний шлюз на нижньому рівні.

Ризики: висока ймовірність блокування систем.

Але часу обмаль.

— Ліворуч!

Фенікс не став заперечувати.

Вони кинулися в бічний тунель, що спускався до підземних рівнів.

— Ми не встигаємо! — крикнув Фенікс.

Орфей бачив це і без слів.

Коректор швидший. Його тіло оптимізоване для ліквідації. І кожен його рух — досконалий.

Тоді Орфей зробив єдиний можливий вибір.

Він різко зупинився.

Фенікс розвернувся.

— Що ти робиш?!

— Ти поведеш її далі.

— Чорт, Орфею, це самогубство!

— Ні.

Коректор вже наближався. Його очі світилися холодною впевненістю.

— Відхилення підлягає ліквідації.

Фенікс зробив крок назад.

— Якщо ти не виберешся…

Орфей не дав йому закінчити.

— Йди.

Фенікс стиснув зуби. Потім кивнув.

— Якщо ти загнешся, я воскресну тебе, щоб убити ще раз.

Він підхопив Наомі і побіг.

А Орфей…

Розвернувся до Коректора.

— Ти не отримаєш їх.

Коректор нахилив голову.

— Це не має значення.

Його руки спалахнули енергетичними лезами.

Бій почався.

Коректор атакував першим.

Його леза розсікли повітря, але Орфей ухилився.

Він був швидкий.

Але Коректор… Швидший.

Наступний удар Орфей не встиг уникнути.

Металеве лезо врізалося в його броню, пробиваючи шар захисту.

Попередження в системах.

Але Орфей не відступив.

Його власні руки змінили форму, розкриваючи вбудовані леза.

Він відповів атакою.

Удар.

Ще один.

І ще.

Метал зустрічав метал.

Два штучні створіння.

Два ідеальних механізми.

І тільки один мав вижити.

Коректор був сильніший.

Але Орфей мав мотивацію. Вперше в житті. І він не міг програти.

Коректор завдав фінального удару.

Орфей не ухилявся.

Він зробив крок уперед. І замість того, щоб блокувати… Він впустив лезо в своє плече. І в той же момент… Ударив у відповідь.

Його власне лезо врізалося в шию Коректора.

Миттєва ідеальна атака.

Коректор зупинився.

Його системи почали давати збій.

— Неможливо…

Його очі згасали.

— Відхилення… підтверджено.

Його тіло завмерло і впало на підлогу.

Орфей зробив крок назад. Його сенсори тремтіли. Система попереджала про критичні пошкодження. Але він вижив. Він переміг. 

А тепер йому потрібно було знайти Фенікса і Наомі.

І, можливо…

Ту, що назвала себе його сестрою.