Читати книгу - "Кохання гетьмана Мазепи"

же час на цьому фоні інтимне життя царя виглядало не таким моторошним та злочинним (насильно відправив першу дружину в монастир, наказав убити коханку і т. п.). Незаангажоване дослідження біографії керманича України дає підстави зробити висновок про те, що це насправді була шляхетна, вихована людина, яка дотримувалася Божих заповідей, намагалася вирішити питання шлюбу, поєднання з коханою законним чином. Його листування з цього приводу — справжня Поезія душі. Гетьман І. Мазепа відкрив у них своє серце — полум’яне, жагуче, пристрасне. Тільки така людина не могла бути РАБОМ обставин. Тільки така людина наважилася на відчайдушний КРОК — змінити ситуацію для українців на краще. Додатки
Листи гетьмана І. Мазепи до Мотрі Кочубей

1.

Мое серденько, мой квіте рожаной!

Сердечне на тое болію, що надалеко под мене ідеш, а я немогу очиц твоих и личка біленкого видіти; через сее писмечко кланяюся и всі члонки цілую любезно.

2.

Мое серденко!

Зажурилемся, почувши от дівки такое слово, же В. М. за зле на мене маеш, иже В. М. при собі не задержалем, але одослал до дому. Уваж сама, щоб с того виросло. Першая: щоб твои родичи по всім світі розголосили, же взяв у нас дочку у ночі кгвалтом и держит у себе місто подложниці. Другая причина, же державши В. М. у себе, я бым не могл жадною мірою витримати, да и В. М. так же: мусіли биємо из собою жити так, як малженство кажет, а потом пришло бы неблагословеніе од Церкви и клятва, жебы нам с собою не жити. Гді ж бы я на тот час поділ. И мні б же чрез тое В. М. жаль, щоб есь на потом на мене не плакала.

3.

Мое сердечне коханье!

Прошу, и велце прошу, рачь зо мною обачитися для устной розмови. Коли мене любиш, не забувай же; коли не любиш, не споминай же! Спомни свои слова, же любить обіцала, на що ж мині и рученку біленкую дала.

И повторе и постокротне прошу, назначи хочь на одну минуту, коли маемо з собою видітися для общаго добра нашего, на которое сама ж преже соизволила есь была; а нім тое будет, пришли намисто з шіи своей, прошу.

Мое сердечко!

Уже ти мене изсушила красним своим личком и своими обітницами.

Посилаю теперь до В. М. Мелашку, щоб о всім розмовилася з В. М. Не стережися еи ні в чем, бо есть вірная В. М. и мині во всім.

Прошу и велце, за нужки В. М., мое серденко, облапивши, прошу, не одкладай своеи обітници!

5.

Мое серце коханое!

Сама знаеш, як я сердечне шалене люблю В. М.; еще нікого на світі не любил так. Мое б тое щастье и радость, щоб нехай іхала, да жила у мене; тилко ж я уважив, якій конец с того может бути, а звлаща при такой злости и заедлости твоих родичов. Прошу, моя любенко, не одміняйся ні в чом, яко юж не поеднокрот слово свое и рученку дала есь, а я взаемне, поки жив буду, тебе не забуду.

6.

Мое серденко!

Не маючи відомости о повоженью В. М., чи вже перестали В. М. мучити и катовати, теперь теды одыжаючи на тыждень на певніе містца, посилаю В. М. одыздного через Карла, которое прошу завдячне приняти, а мене в неотмінной любві своей ховати!

7.

Мое серденко!

Тяжко болію на тое, що сам не могу з В. М. обширне поговорити, що за отраду В. М. в теперешнем фрасунку учинити. Чого В. М. по мні потребуеш, скажи все сій дівці. В остатку, коли они, проклятіи твои, тебе цураются, иди в монастир, а я знатиму, що на той час з В. М. чиніти. Чого потреба, и повторе пишу, ознайми мині В. М.!

8.

Моя сердечне коханая!

Тяжко зафрасовалемся, почувши, же тая катувка не пе-рестает В. М. мучити, яко и вчора тое учинила. Я сам не знаю, що з нею, гадиною, чинити. То моя біда, що з В. М. слушнаго не мам часу о всім переговорити. Болш од жалю не могу писати, тилко тое якож колвек станеться, я, поки жив буду, тебе сердечне любити и зичить всего добра не перестану, и повторе пишу, не перестану, на злость моим и твоим ворогам.

9.

Моя сердечне коханая!

Вижу, же В. М. во всем одмінилася своею любовію прежнію ку мині. Як собі знаеш;