Читати книгу - "Принц і злидар, Марк Твен"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Знов заграли сурми, і на терасі з՚явився дядько принца, майбутній великий герцог Соммерсетський. На ньому був чорний парчевий камзол і гаптований золотом плащ з червоного атласу, вкритий срібною сіткою. Він повернувся обличчям до палацу, зняв прикрашений перами капелюх, схилився в глибокому поклоні і, не обертаючись назад, став спускатися з тераси, низько вклоняючись на кожному східці. Знов засурмили сурми і пролунав вигук: «Дорогу великому й могутньому лорду Едуардові, принцу Уельському!» Високо на палацових стінах з громовим гуркотом звилася довга низка вогняних язиків, незчисленні маси глядачів, що хвилювалися на ріці, вибухнули оглушливим вітанням, і Том Кенті, герой цього бучного свята, з՚явився перед народом, злегка киваючи гордою головою.
На ньому був білий атласний камзол з обсипаним брильянтами нагрудником із пурпурової, облямованої горностаєм парчі. А на плечах була накинута розшита перлами та самоцвітами біла парчева мантія на голубій підбивці, прикрашена гербом з трьох пер. Мантія була скріплена брильянтовою застібкою, а на шиї висіло кілька орденів. При світлі нічних вогнів усе на ньому аж іскрилося і грало барвами.
О, Том Кенті, народжений в брудній хаті, вихований серед покидьків Лондона, вирослий в лахмітті, нечисті й злиднях,- який ти був величний у ту хвилину!
ПРИНЦ У ТЕНЕТАХ
Ми залишили Джона Кенті тоді, коли він під свист і регіт цікавої юрби тягнув законного принца в Смітний двір. Якась добра душа наважилася заступитися за нещасну жертву, але серед гамору ніхто на неї не звернув уваги. Принц пручався і так завзято обурювався проти грубого насильства, що в роздратованого Джона Кенті урвався терпець, і він люто замахнувся на хлопця палюгою. Але в ту ж хвилину до нього підскочив невідомий оборонець принца й прийняв удар на себе.
- Ти чого лізеш? - загорлав Джон Кенті.- От я провчу тебе!
І він важко вдарив смільчака по голові. Той поточився і з стогоном упав під ноги глядачам. Нещасний так і лишився лежати на землі в нічній темряві. Юрба побігла далі. Цей випадок ні трохи не порушив її веселого настрою.
Нарешті принц опинився за наглухо зачиненими дверима в хаті Джона Кенті. При тьмяному світлі встромленої в пляшку лойової свічки він ледве розгледів цю гидку нору і її мешканців. В одному кутку з виглядом зацькованих тварин тулилися до стінки дві розпатлані дівчини й немолода жінка. А з другого кутка, люто виблискуючи очима, виповзла суха, як тріска, відьма з розкуйовдженим сивим волоссям. Джон Кенті сказав їй:
- Слухай, тут у нас завівся неабиякий комедіант. Хай він тебе трохи розважить, а тоді вже відчухрай його як слід. Ану, дурню, йди сюди. Покажи нам ще раз свої фіглі, якщо не забув їх. Як тебе звуть і хто ти такий?
Принц спалахнув від образи, але, пильно глянувши в обличчя Кенті, презирливо промовив:
- Ти грубіян! Як смієш ти мені наказувати? Знов повторюю тобі - я Едуард, принц Уельський.
Відьма так і прикипіла на місці, наче їй хто ноги прибив цвяхами, у неї аж дух захопило. Вона так спантеличено й безглуздо втупилась очима в принца, що її злобливий син раптом звеселився й зайшовся реготом. Але матері й сестрам Тома Кенті було зовсім не до сміху. Вражені несподіваним лихом, вони забули свій страх перед побоями й підбігли до хлопчика, жалісно промовляючи: «Бідний Том! Бідне хлоп՚я!»
Мати Тома стала навколішки перед принцом, обняла його за плечі і стурбовано заглянула йому в обличчя повними сліз очима.
- Бідне моє хлоп՚ятко! - мовила вона.- Твої дурні книжки таки наробили лиха - звели тебе з розуму. Нащо ти так захоплювався ними? Чому не слухав матері? У мене з горя серце кров՚ю обкипає.
Принц подивився на неї й лагідно відповів:
- Заспокойтеся, ваш син здоровий і не втратив розуму. Одведіть мене до палацу, і король, мій батько, одразу ж віддасть його вам.
- Король - твій батько? Бідний мій сину! Не кажи таких слів. За це тебе можуть покарати на смерть, та й ми через тебе загинемо. Викинь з голови страшні примари. Прийди до пам՚яті. Поглянь на мене. Невже ти не пізнаєш рідної своєї матері, яка так любить тебе?
Принц похитав головою і сказав винувато:
- Мені боляче засмучувати вас, пані, але, слово честі, я вперше вас бачу.
Жінка безсило впала на підлогу й, затуливши руками обличчя, розпачливо заридала.
- Ну, приставляйте далі! - гаркнув Кенті.- Гей, Нен, Бет, неотесані дівки! Як ви смієте стояти в присутності принца? На коліна, злидарське кодло! Падайте ниць!
І він знов голосно зареготав. Дівчатка почали боязко просити за брата.
- Пусти його спати, тату,- сказала Нен.- Він відпочине, виспиться і знов прийде до розуму. Будь ласка, дозволь.
- Дозволь, тату,- підтримала сестру Бет.- Том сьогодні занадто стомився. А завтра він опам՚ятається, буде старанно просити милостиню і вже вернеться додому не з порожніми руками.
У Джона Кенті враз пропала вся охота жартувати. Повернувшись до принца, він сердито сказав:
- Завтра ми повинні заплатити хазяїнові два пенні за цю діру. Чуєш? Два пенні за півроку. Інакше він нас вижене на вулицю. Ану, ледащо, що ти назбирав.
- Не ображай мій слух ганебними своїми справами,- відповів принц.- Знов кажу тобі, що я син короля.
Змахнувши здоровенною рукою, Джон Кенті з такою силою ляснув принца по плечу, що бідолаха захитався і впав в обійми Томової матері. Нещасна жінка пригорнула хлопця до грудей і, захищаючи його всім тілом, прийняла на себе рясний град ударів. Перелякані дівчата забилися в куток, а їхня жахлива баба рушила на допомогу синові
Принц вирвався з обіймів місіс Кенті і сказав:
- Я не можу допустити, пані, щоб вас за мене били. Хай уже я сам терпітиму від цих звірюк.
Від тих слів звірюки до того розлютилися, що, не гаючи й хвилини, взялись до катування. Коли на принці вже не лишилося й живого місця, вони як слід побили й дівчат і місіс Кенті за співчуття до їхньої жертви.
- Ну, а тепер усі спати! - гукнув Джон Кенті.- Мені набридла ця комедія.
Свічку погасили, і всі полягали спати. Коли голова родини та його мати голосним хропінням сповістили, що вони
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Принц і злидар, Марк Твен», після закриття браузера.