Читати книгу - "Довбуш, Федькович Юрій"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
А є ж ще гуцули́!? А гой, ви, жуси!
На прах сю вовчу печеру!!
Крик, рейвах і мотлох народу надворі. Усі притомні, Іван напереді, піднося топірці і обертаються до естради. На се виступає капітан з шаблев у руці на естраду, за ним кілька трабантів.
Капітан
Тут що?
Іван
(вириває му шаблю і просаджує го насмерть)
По Довбушеві тризна - а ти перший
На жир!
Трабанти
(втікаючи)
Втікайте!! Чорт!.. чорт!..
Іван
Щонайлютіший -
Котрий пресподнє вами ме гатити,
Аж доки зовсім го не загатить!
А гой, ви, гуцули́,- на прах, на грузь
Змієве се гніздо!..
СЬОМА СЦЕНА
Тривожний дзвін. Капітана віднося. Княгиня з челядев. Ті, що перше. Гуцули, окрім Івана, вступаються покірно направо і наліво - так, що середина подрі і ворота зовсім вільні.
Княгиня
Стій, бунтівнику!
Що хочеш?
Іван
Моєго вітця! А нє -
То твою душу!..
(Пускаєсь до княгині з шаблев.)
Довбуш
(ще за подрев)
Набік, гуцули!
(Убігає з Джиміром на подрю і мечесь межи Івана і княгиню.)
Ти що, о жусе, ти!? До жінки - шаблю!?
Пріч!!
(Тручає го назад.)
Кровйов се невісти хочеш ти
Обезчестити гуцульське ім’я?
Іван
Що!? Таже скорше ся тобі удасть
Пренайлютішому з усіх чортів
Найпроклятішу душу вирвати,
Як ляшку сю мені!
(Пускаєсь знов до княгині.)
Довбуш
(вириває му шаблю з рук і мече далеко від себе)
Пріч, кажу ти!
Хвиля. Княгиня відходить.
Іван
Як, лядський рабе ти?! Огиднику!
Отець отої ляхівки...
Довбуш
Казав
Вітця нам у желізній там печі
Живцем спалить - і мав до того право:
Він замок сей му запалив!
Іван
(як устеклий)
Отець мій -
Палій!? Се кровйов змиєш...
(Рве ніж і мечесь на Довбуша, котрий дається шибко вбік і єму ніж з рук вириває.)
Довбуш
Гуцули!
В’яжіть го!
Іван
(до гуцулів, котрі го в’яжуть)
Жуси! Тхори!
Довбуш
Пріч! За мнов!
Усі - пріч.
ВОСЬМА СЦЕНА
Секретар. Зараз відтак маршалок.
Секретар
І так похід мій славно розпочався,
Та і до бою головного і
Рішучого сегодня прийде ще.
Бо тигрис той старий, той воєвода,
Не устечеться, може, як дістане
Мій лист? Ще гірше, якби ся устік!..
І так, чим далі в ліс, тим більше дров!
Сегоднішня пароля пишесь: кров!
(Плеще в долоні)
Маршалку!
Маршалок
(виступаючи з кайданами в руці)
Чую!
Секретар
Чи післанці вже
Пішли за воєводов навздогін?
Маршалок
І мусили давно вже здогонити,
Бо, як я чув, то лиш півмилі відси
Наш воєвод в дорозі зупинений -
Хто зна, з якої там причини.
Секретар
Браво!
Трабанти же?
Маршалок
Котрі найвідважніші -
Стоя уже напоготові.
Секретар
Се
Ті кайдани?
Маршалок
Найслабші, що-м найшов.
Але аби на кождий спосіб бути
Безпечним - ще і понадпилював.
А сли єму в свій час одно слівце
Лиш шепнете...
Секретар
Я розумію. А
Що з не́штами?
Маршалок
Обі напоготові.
Секретар
Аби ж, як князь приїде, були зараз
Ми під руков!
Маршалок
Я розумію, а
Відтак знемиділи. Устекла Дзвінка
До встеклого Івана най летить,
Аби летів сюда підбичувати
В потребі свого брата; а циганці
Віддати хрест.
Секретар
Хороше! Тож до діла!
А скорше, бо вже й Довбуш там іде -
Передній кат старого воєводи!
Маршалок
А що не він - то вже Іван походить.
(Пріч.)
ДЕВ’ЯТА СЦЕНА
Довбуш. Той, що лишився.
Довбуш
Гарячий день!
Секретар
Та щоб на нім ся стало!
А добре, що-сь прийшов: княгиня хоче
З тобою говорити.
Довбуш
Та сегодня!?
Секретар
Сегодня, і то зараз!
Довбуш
Нє!
Секретар
(помішаний)
Та як же ж!?
Довбуш
Уперед хрест - тепер мене? Дзвінки!
Куда не ступиш - Дзвінка!
Секретар
Хто ж так сміє?
Она ж ні Дзвінці пара та ні Чорі!
А сли з тобов вна хоче говорити -
То про сегоднішній випадок, про
Івана божевільство.
Довбуш
О, мій брат!..
То ж буду мусив я - що бих не мусив
Ні за свій вік, ні грішну свою душу!
(Пріч - у замок.)
ДЕСЯТА СЦЕНА
Секретар
Секретар
(віддихнувши)
Уф!
Що ж тая людська доля зависима
Від примхи других примх! Я се будую
Цілий мій гордий многоважний план
На легкоумстві сего легкоума -
А він нараз ся витверезує,
Неначе чудо сталося! А ба!
Тепер тобі вже й чудо не поможе!
Тепер ти мусиш - дякувать брехні -
Гуляти так, як я тобі заграю,
Бо ти вже в сітці, льве мій молодий;
І скоро приведу тобі і тигра
Старого
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довбуш, Федькович Юрій», після закриття браузера.