Читати книгу - "За двома зайцями, Старицький М. П."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Явдокія Пилипівна. Що-бо ти, справді, сестро, верзеш? Рівняєш Проню, що розумні на весь Подол, до якоїсь наймички!
Проня. Хіба їй розум завадить!
Секлита. Дуже ви заноситесь перед тіткою, та цур вам! Коли пляшка й чарка на столі, то й годі! По сій мові будьмо здорові! (П’є). Випийте хоч до мене, Прокопе Свиридовичу, викушайте! Вибачайте, що похопилася перед хазяїна, бо пелька зовсім засохла.
Прокіп Свиридович. Та це вже третя.
Проня (до матері). Що ж це ви зі мною робите?
Явдокія Пилипівна. Та я попросю…
Секлита. О? Третя? А я й забула лічити! Ну, викушайте ж! (Налива і подає).
Прокіп Свиридович. (дивиться з страхом на Проню). Та воно конечне… (Простяга боязко руку).
Проня (до матері). Господи, що ж це? І він почне частуватися?
Явдокія Пилипівна. Годі, годі, Свиридовичу! Не думай!
Прокіп Свиридович. Та одну… уже б час…
Секлита. То це вже вам і чарки не вільно випити? Ха-ха-ха!
Прокіп Свиридович. (озирається і чуха потилицю). Одну б!
Проня. Бо це не шинок.
Секлита. Хіба в шинку тільки й п’ють?
Проня. Раз у раз у шинку, а в образованих домах тільки до обіду! (Бере пляшку й чарку).
Секлита. Та не беріть-бо, а краще підіть, Пронько, до пекарні, та розідміть самоваря для тітки, та й принесіть!
Проня. Не діждете!
Явдокія Пилипівна. Що це ви, сестро, вигадуєте? Щоб моя дочка після пенціона та по самовар ходили?
Секлита. Руки не одпали б!
Явдокія Пилипівна. Після пенціона?!
Проня аж тремтить од злості.
Прокіп Свиридович (до Проні). Дай мені пляшку й чарку; я замкну. (Бере, на ходу п’є дві чарки і замика в шафі).
Секлита. Пенціони, пенціони. Три дні була десь за попихача та й приндиться! Потурайте ще більш вашій Прісьці! Вона вам з великого розуму у голову ввійде!
Проня. Не смійте мене звати Пріською! Не вам мене вчити! Муштруйте свою Галю!
Секлита. Чи ба! Та якби моя дочка так коверзувала, то я б їй, псяюсі, так наклепала потилицю отим кошиком, що вона б до нових віників пам’ятала!
Проня. Оту й товчіть, а мене вже вчено!
Секлита. Вчили вас, та мало: прийдеться ще доучувати!
Явдокія Пилипівна. Не вашого, сестро, розуму діло!
Проня (до матері). Та попросіть її на виступці!
Прокіп Свиридович (вертаючись). Ви, Секлито Пилипівно, що інше, а ми що інше!
Секлита. Я що інше? А що ж я таке? Га? Хіба не знаємо, які великі пани були Сірки? Адже ж старий Сірко, ваш батько, м’яв шкури і з того хліб їв! Я торгую яблуками і з того хліб їм, і нікого не боюсь, і докажу на всі Кожум’яки, 10 що нікого не боюсь, навіть вашої великорозумної Пріськи! (Б’є кулаком об кулак).
Проня. Не злякались і ми вас, бо руки короткі!
Секлита. До такого носа, як у тебе, то й короткими дістану!
Проня (крізь сльози). Що ж це таке? Улізла у хату, насмерділа гнилицями, горілкою та ще й лається?!
Прокіп Свиридович. Гур, гур, гур! Тепер, Прокопе Свиридовичу, бери шапку та й тікай мерщі з хати! (Затика вуха).
Явдокія Пилипівна. Чого це ти здумала дорікать мою дочку носом! Який же в неї ніс? Який? Докажи!
Секлита. Як у чаплі!
Проня. Виженіть її, мамо! Вона з п’яних очей не знать що…
Явдокія Пилипівна. То в твоєї дочки ніс, як картопля, як печериця! І в твого чоловіка був ніс, як копиця розвернута!
Секлита. Ти мого чоловіка не чіпай! На моїм чоловіку ніхто верхи не їздив; він не був таким хамлом, як твій чоловік!
Прокіп Свиридович. Яке я хамло?
Проня. Вона всіх лає, ота перекупка! Женіть її звідси!
Секлита (схоплюється). Мене гнати? Секлиту Лимариху гнати? Ах ви ж, чортові недопанки, панське сміття! Перевертні дурноголові! Дочка їх дурна водить за носа, ганя на орчику, як цуциків, а вони й губи розвішали!
Проня. Гетьте зараз звідси! Залили очі! Гетьте з хати!
Секлита. Ти ще, шелихвістко, на тітку так смієш кричати?! Та я тебе як мазну оцим кошиком!
Проня (отступивши). Химко, Химко! Жени її, оцю п’яну!
Секлита. Як? Секлиту Лимариху? Та я вам усім тут полатаю ваші панські морди! (Береться в боки).
Прокіп Свиридович. Ой, лихо од неї станеться!
Явдокія Пилипівна. Чи ти при умі?!
Проня. Вон, вон! Мужва немита!
Секлита (дає Проні дулю). На з’їж, чорногузе! (Велично виходить з кошиком). Пху на вас всіх!
Вихід IX
Ті ж без Секлити.
Проня (плачучи). Ось який ваш рід!
Явдокія Пилипівна.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За двома зайцями, Старицький М. П.», після закриття браузера.