Читати книгу - "Попелюшка мимоволі, Надія Голубицька"

- Мені не приносить задоволення ця ситуація, але у мене немає виходу. Схоже, ти дуже любиш свою сім'ю. А от уяви, що її не стане. Твоя сестра може випадково потрапити під машину, тільки їй так не пощастить як тобі. А як хворе серце матері відреагує на таку новину. Ти можеш позбутися найдорожчих людей, якщо не погодишся, а я це можу влаштувати. Варвара, їх життя залежать від тебе. Я змушений піти на цей шантаж, тому що впевнений, що ти не допустиш, щоб вони через тебе загинули.

У Варі пересохло в роті, і серце гулко калатало не тільки в грудях. Вона не сумнівалася, що він говорить правду, він так і зробить. Алекс був очевидно одним з тих неможливих, неймовірних людей, які здатні на що завгодно, в тому числі на найстрашніше, щоб домогтися свого. Вона раптом дуже ясно побачила, як машина вилітає на узбіччя, туди, де йде зі школи Оленка. Вона виразно почула скрегіт гальм і тупий удар. Варя сильно зблідла в той момент, а він продовжував свердлити її своїм поглядом.

- Я згодна, - розпачливо прошепотіла вона.

- Ось і розумниця, - сказав він із задоволеною посмішкою. - А тепер, поки твій чоловік не повернувся, продиктуй мені номер рахунку, на який перерахувати гроші. І нехай відправляються до столиці, на них чекатиме професор Бачурін, я попереджу його. Як бачиш я виконаю все, що обіцяв. А ти ось візьми свій телефон, подзвониш своїй подружці, придумай як пояснити свою відсутність. Сестрі можеш сказати, що гроші тобі дали на роботі в рахунок майбутньої зарплати і тепер ти повинна їх відпрацювати, тому не зможеш приїхати. Загалом, будь обережна, не викажи себе нічим. Для усіх ти Ліз, яка втратила пам'ять, інакше ти знаєш, що може статися.

Коли він, нарешті, пішов, Варя, зовсім знесилившись, закрила очі. Знову її загнали у кут, і як вибратися з нього, не поступившись своїми моральними принципами, вона не знала. На кону були життя двох найдорожчих людей, тому їй необхідно було переступити через себе, заглушити голос совісті. Вона розплакалася від своєї безпорадності. Саме в цей момент в палату повернувся Дмитро в супроводі лікаря.

- Ліз, ну що ти, - кинувся він до неї. - Не плач. Зараз доктор все з'ясує. Все налагодиться, повір мені.

Варя підняла на нього заплакане обличчя, в його очах читалося щире співчуття. «Цікаво, як він відреагує, коли дізнається хто я, що я тільки копія його дружини? Чи зрозуміє він мене, чи здасть в поліцію, як шахрайку? »- промайнуло у неї в голові. Але відступати було пізно, та й нікуди.