Читати книгу - "Реквієм блондинкам"

— Чому це так важливо для вас? — спитав я, запитально дивлячись на нього.

— Люсі була мені подругою. З Вірою я ходив до школи. Джой та я щотижня ходили на побачення. Я добре знав їх, і всі вони мені подобалися. Це були хороші дівчатка.

І, перш ніж вимовити наступні слова, він глибоко зітхнув:

— Такими темпами, як зараз, вони ніколи не будуть знайдені.

Я буркнув:

— Отже, всі вони були вашими приятельками?

Я наголосив на слові «приятельки».

Його обличчя застигло.

— Я знаю, про що ви подумали, — сказав він майже розлючено, — але між нами нічого такого не було. Всі вони були пристойними дівчатами. Звичайні дівчата, які любили час від часу розважитися. Я, разом із іншими кренвільськими хлопцями, любив до них залицятися — але нічого більше.

Я знову глянув на Мак-Артура. Його худе, жовтувате обличчя було зовсім нещасним.

— Він правий, містере, — додав він. — Дівчатка були цілком пристойні.

— Гаразд, гаразд, — сказав я, здвигнувши плечима. — Однак що змушує вас припускати, що їх ніколи не знайдуть?

Еслінгер із силою стиснув кермо — так, що навіть кісточки пальців побіліли.

— Бо це все політичні ігри, — в його голосі чулася гіркота. — Усім начхати на те, що сталося з ними насправді. Поліція нічогісінько не робить. І поки ніхто не знайде дівчат, Мейсі почуватиметься впевнено у своєму кріслі. Посада мера майже у нього в кишені. Старкі планує тримати виборців у руках. Його банда контролюватиме виборчі дільниці. Це доволі просто. Усе, що їм слід буде зробити, це...

— Знаю, знаю, — перебив я його. — Не марнуймо час — я дуже втомився. Чого ви хочете від мене?

— Але ж я хочу ввести вас у курс справи! — запротестував Тед. — Бачте, якщо тих дівчат не знайдуть, це не матиме жодного значення для Старкі, але важитиме для Вулфа та мого батька. Вони обіцяли знайти дівчат. Тож в інтересах Мейсі, щоб їх не знайшли.

— Чи ж можна повірити, щоб люди були такими жорстокими? — вигукнув Мак-Артур, вдаряючи кулаком у моє сидіння.

— Отож, поліція взагалі не займається цією справою? — спитав я, насуваючи капелюха на очі. — А як щодо детектива, котрого найняв ваш батько?

Тед нетерпляче махнув рукою.

— Одрі? Не знаю, про що думав батько! Невже він гадає, їй вдасться хоч щось зробити? Вона мила дівчина — я знаю її з дитинства. Але проти Мейсі та Старкі вона безсила. Крім того, в неї нема жодного досвіду в подібних справах.

Я випустив дим через ніздрі.

— Але ж вона детектив із ліцензією, чи не так? — зауважив я. — Якщо вона така нікчемна, то чому тоді ваш батько найняв її?

Том безпорадно розвів руками.

— Не знаю, — сказав він. — Хотів би я це знати! Адже батько повинен усвідомлювати, що їй нічого не вдасться з’ясувати.

— Так не піде, Теде, — втрутився Мак-Артур. — Ми просто зобов’язані сказати йому правду.

І він нахилився вперед — так, що я міг бачити його стурбоване обличчя.

— Одрі всім подобається, — продовжив він. — Тож батько Теда гадає, що зможе виплисти на її популярності в місті. Він вважає, що якщо тій і не вдасться віднайти дівчат, то ніхто її за це й не осудить.

— І це дратує мене найбільше! — вибухнув Тед. — Навіть мій батько не турбується про дівчат. Усе, про що він думає — це майбутні вибори. Тож ви розумієте, що насправді відчуваю я. І це зводить мене з розуму. Батько й слухати мене не хоче. Коли Мак сказав, що зустрічався з вами, я відразу зрозумів, що ви — єдина надія. Мені начхати, хто стане мером, але дівчата повинні бути знайдені!

— Якщо їх можна буде знайти — то я їх знайду! — пообіцяв я. — Але мені потрібна допомога. В цьому місті я відчуваю великий спротив — і це мені не дуже подобається. То як ви гадаєте — що сталося з дівчатами?

— Я можу лише робити припущення, — сказав Тед. — Мак із цим не погоджується, але я майже впевнений, що правий.

— Послухайте! — терпляче повторив я. — Я вже казав вам, що дуже втомився. Тому розкажіть все, що вам відомо — і я йду спати!

— Думаю, що все це затіяно для того, щоби дискредитувати батька та Вулфа. І навіть ризикну припустити, що це Старкі викрав дівчат, знаючи, що його суперники втратять від цього голоси.

— Припущення тут не допоможуть. Чи є у вас якісь докази?

— Є дещо, що зможе стати у пригоді. Я вже казав про це Одрі, та вона нічого не змогла вияснити.

Я затягнувся димом сигарети і вичекав трохи.

— За день до того, як Люсі зникла, вона сказала мені, що її сфотографував вуличний фотограф. Вона мала намір забрати фотографію наступного дня — у день свого зникнення. Фотоательє належить Старкі — це його додатковий бізнес.

Я обміркував почуте. На перший погляд, це ні про що не говорило, однак інформація мене зацікавила.

— То ви гадаєте, що саме там її викрали?

Він кивнув.

— Скидається на те.

— А ви не знаєте, чи інших дівчат також фотографували на вулиці? Якщо так, то в цьому щось таки є.

Раптом я згадав світлини, які показував мені Діксон, і різко випростався. Усі фото були зроблені на вулиці, бо позаду дівчат виднілися будівлі.

— Їх усіх так фотографували! — вигукнув я схвильовано. — В редакції місцевої газети є фото цих трьох дівчат — і всі вони сфотографовані на вулиці!

Мак-Артур зціпив зуби.

— Я ж казав, що цей хлопець може допомогти. Я знав це, щойно його побачив!

Тед витріщився на мене.

— Тоді за цим усім справді стоїть Старкі, — сказав він похмуро. — І що ми з цим робитимемо?

— Я займусь цією справою. Щось ще?

Вони перезирнулися і вирішили, що в них нічого більше немає. Я був задоволений — вони не змарнували мій час. І я вже мав за що зачепитися.

— Ми хочемо, щоби ви тримали нас у курсі справи, містере Сп’юек! — стурбовано сказав Тед. — Ви ж нічого не приховуватимете від нас, правда?

— Я працюю