Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ракети 8К63 на Красній площі.
1 травня 1960 року. Хрущов - на трибуні Мавзолею. Праворуч від нього маршали, ліворуч - члени Політбюро, яке в ті роки іменувалося Президією Центрального Комітету. Радник Хрущова з'явився за спиною раптово і тихо, як кіт на печі. І щось шепнув у начальницьке вухо. Усміхнувся Микита Сергійович. А радник так само тихо пішов. Знову ж таки - як кіт на м'яких лапках.
Слідом за військовим парадом - парад фізкультурників, а вже після нього мільйонна демонстрація трудящих на багато годин. Вождям на трибуні робота не з легких - п'ять-шість, а то й усі 7 годин посміхатися, долоньками помахуючи. Пливуть повз вождів їх власні портрети. А ще транспаранти і прапори. І багато квітів. І радісні обличчя. І океан посмішок.
Багато годин не вистоїш. Сечовий міхур не гумовий. І ніхто не додумався надягати шланги на відповідні органи вождів. Тому вони по черзі з трибуни спускаються перепочити. За Мавзолеєм замаскований павільйончик. Тут вам і туалет, і кімната відпочинку. Можна трохи розслабитися, посидіти, а то й полежати. Тут є чим закусити. І є що випити.
Моргнув Микита Сергійович міністру оборони Маршалу Радянського Союзу Малиновському: Родіоне Яковичу, нумо на хвилинку.
Спустилися. Налив Микита обом по склянці. Випили.
Насмілюсь доповісти: горілочку там, за Мавзолеєм, п'ють зовсім не таку, яку ми з вами п'ємо. Там - тільки шедеври лікеро-горілчаного виробництва. І закусь зовсім не така, як у наших холодильниках.
Крякнули. Закусили.
А маршал Малиновський все на Микитку поглядає: пика аж надто масна, ніби як у лисиці, що курочкою пообідала. Цю хитру пику Малиновський ще з літа 1941 року пам'ятає. Разом воювали. Хрущов - політкомісар Головного командування Південно-Західного стратегічного напрямку, до складу якого входили два фронти (Південний і Південно-Західний) і один флот (Чорноморський), а Малиновський на цьому напрямку командував корпусом, потім армією, потім Південним фронтом. У 1942 році доля під Сталінградом знову звела. Після того вважай, два десятки років один одного знають. Вивчив Малиновський хрущовські звички.
Освітився посмішкою Микита:
- Невидимки над країною літають.
- Літають, Микито Сергійовичу.
- Так от, поки ми тут на трибуні стоїмо, твої молодці сьогодні збили одну таку невидимку. Першою ракетою. Про те знаю я, знаєш ти, знає Бірюзов. Мовчи. Ну, ще по одній. Є за що.
2
Народ радянський святкує. У столиці. У великих і малих містах. У селах і малих сільцях.
І в Сибіру свято, і в Криму, на Кавказі і на Уралі. Гармошка грає. Дівчата танцюють. Так було і в селі Косуліно Свердловської області.
Раптом як жахне з лісу!
І понеслася вистава. Салют під хмарами! Ось що значить турбота про народ. Не тільки у столицях, а й тут, на селі, салюти влаштовувати стали. Краса. Потім стихло. А в небі парасолька і чорна паличка під нею хитається. Парашутист! Але літака ніхто не бачив. Зі стратосфери парашутист! Може, з космосу? Прибулець. Космос за останні два роки таким близьким став. Перший супутник! Перша жива істота в космосі - наша собака Лайка! Радянський вимпел на Місяці! Обліт Місяця! Дорога в космос відкрита! Скоро на Місяць радянська людина полетить. Потім - на Марс! На Венеру! Яку книжку про Венеру в кіоск завезли! «Країна багряних хмар» називається. Брати Стругацькі склали. Радянські люди на Венері! Це книжка про кінець XX століття, коли, в самому розпалі великого завоювання людиною навколосонячного простору, на Венері виявлені надзвичайно багаті поклади радіоактивних руд.
А парашутист все ближче. Біжить люд туди, куди парашутиста вітром несе.
Гепнувся невдало. На спину кинуло. Ногу підвернув. Добре, що в ріллю потрапив. Тут м'якше. А міг би на камені. А гірше - он на ті ялинки. Або на високовольтну лінію. Підняли його. Обтрусили. Купол погасили. Всі одночасно говорять. Всі посміхаються. А він мовчить. Шолом на ньому космічний, одіяння неземне, матеріал добрий, блискучий, закордонний. А на грудях - ворожі літери! І на парашуті. І пістолет якийсь дивний не на боці, а на стегні, майже коло коліна. Не по-нашому це.
Пілотував літака американський пілот Френсіс Гері Пауерс; після приземлення він був затриманий місцевими жителями в районі села Косуліна Свердловської області недалеко від уламків збитого літака. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до 10 років позбавлення волі з відбуванням перших трьох років у в'язниці. У 1962 році Пауерса обміняли на радянського розвідника Вільяма Фішера (він же Рудольф Абель).
Тракторист Ваня останню спробу здійснив вирішити конфлікт мирним шляхом. Можливо, що це наша людина. З космосу повернувся. А букви закордонні на ньому, щоб людожери в Африці не з'їли. Не ясно ж, куди вітром може занести. І пістолет у нього для того ж: від людожерів відстрілюватися.
Щоб розсіяти нерозуміння і недовіру, Ваня інтернаціональним жестом показав, що непогано б і випити з нагоди Першотравня і вдалого приземлення. Випити в нас є що. Тому - ласкаво просимо.
Не зрозумів парашутист таких простих і всім зрозумілих сигналів. І тоді раптом настала проста і страшна ясність: не наш!
Тут би його і прибили, але врятував шолом. По ньому хоч молотом стукай. Так що пару раз граблями по тому шолому, що дитячим брязкальцем.
Дуже вчасно військові підскочили на ГАЗ-БЗ, люд відігнали, а йому: руки за голову! І показали, як. Зрозумів прибулець. Дурний, а розуміє.
Добре, що зброї на ньому немає. Тільки кобура порожня.
– Перестріляю всіх, - радянський капітан кричить. - Хто пістолет смикнув? Повернути!
Прибулець в ліве зап'ястя пальцем тицяє: мовляв, і годинника непогано б віддати.
3
3 травня 1960 року уряд США оголосив, що американський літак, який займався збором наукової інформації у високих шарах атмосфери, збився з маршруту і пропав десь у горах Туреччини. За кілька хвилин до втрати зв'язку пілот повідомив, що в нього проблеми з кисневим приладом. Того ж дня керівництво НАСА влаштувало прес-конференцію. Було висловлено припущення, що літак упав у озеро Ван. Але не виключений і інший варіант: від нестачі кисню пілот знепритомнів, а літак міг полетіти в будь-який бік, хоч в Африку, хоч в Індійський океан.
5 травня Микита Хрущов, виступаючи на сесії Верховної ради, заявив: так ні ж, не наукою тут пахне, громадяни-товариші, а шпигунством. До нас він залетів. Збили
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)», після закриття браузера.