Читати книгу - "Фіктивний шлюб , Анастасія Kовальська , Аріна Вільде"

- А Захар знає про її... візит? Чи ти поки що вирішила його не втягувати?

- Поки не сказала, - знизую плечима. - Сенс? Думаю, він знає, на що здатна його коханка. Та й, якщо чесно, я втомилася бути в цьому трикутнику. Я хочу нормального, спокійного життя. Хочу, щоб усе це божевілля залишилося в минулому. 

Ксенія киває і раптом нахиляється трохи ближче:

- Слухай, не хочу здатися занадто прямолінійною, але, може, тобі варто дати йому зрозуміти, що ти не станеш сидіти й чекати? Зрештою, якщо він справді захоче бути частиною вашого життя, то має раз і назавжди вирішити, чого він хоче. Цю ненормальну не можна підпускати до дитини.

- Насправді мені здається, що вони вже розбіглися. Ну, не просто чергова сварка. А саме розійшлися. І знаючи Білецького, Єві вже нічого не світить. Не хочу копатися в їхній брудній білизні. Не буду брехати, раніше мені було б шалено цікаво, я смакувала б кожну деталь, але зараз я надто втомилася і мені не потрібні зайві емоції. Що мені зараз справді потрібно - це робота, - зітхаю. 

- Ми адміністратора в компанію шукаємо, не хочеш до мене? - раптово пропонує Ксенія. 

- Ти серйозно? 

Вона киває. 

- Дай мені кілька днів подумати. Інакше мені буде ніяково, якщо за тиждень я раптово звільнюся, бо Захару знову моє місце роботи не сподобалося, - сумно усміхаюся. 

Ксенія киває, допиваючи свою каву. 

Насправді я їй дуже заздрю. 

У неї своя справа. Відома на все місто студія дизайну інтер'єрів. Вона незалежна в усіх відношеннях, а ще в неї хороший люблячий чоловік. Життя, про яке я можу тільки мріяти. 

Ксенія йде першою, її водій уже чекає біля входу, а я залишаюся за столиком, насолоджуючись хвилиною тиші та малиновим чаєм. Його аромат нагадує про дім і викликає дивне відчуття спокою, якого я давно не відчувала. Допиваю останній ковток, відчуваю, як напруга поступово відпускає, і, розплатившись, виходжу на вулицю.

Морозне повітря обдає обличчя, і я заплющую очі, роблячи глибокий вдих. 

Просто зараз я відчуваю себе по-іншому - більш впевненою і рішучою. Зрештою, Захар не погрожує мені відібрати дитину, та я щойно його карткою за сніданок розплатилася, чому б просто не плисти за течією, а там усе само якось вирішиться. Як зараз із роботою, наприклад. Діана щаслива і це головне. 

Але спокій триває недовго. Поруч зі мною різко гальмує білий позашляховик. Я здригаюся, не встигаю навіть відійти вбік, як передні двері відчиняються, і з машини вискакує високий чоловік у чорному пальто і темних окулярах.

Я роблю крок назад, але він підступає ближче, його рука обхоплює мене за плечі, і перш ніж я встигаю хоч щось сказати, мене заштовхують всередину салону. Моя сумка падає на підлогу, двері зачиняються, і позашляховик одразу ж зривається з місця.