Читати книгу - "Гра в чужу брехню, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
М-елфа, як і багато елф Першої категорії, вмів працювати зі свідомістю – без цих навичок перетворювати бунтівних магів на покірних рабів було б проблематично. Та й звичайні раби рано чи пізно підняли б повстання, якби у їхніх головах не було заборони брати зброю… Але, на жаль, остання лінія захисту не пропускала маріонеток (хоч би Млот не згадав про це передчасно!), тому порпатися в мізках довгочікуваної винищувачки магії ерьєр не ризикнув. Однак тільки тепер він зрозумів, чому і не намагався зазирнути їй у душу.
Там була пітьма – настільки густа і безпросвітна, що йому стало моторошно. «Наче у неї взагалі немає свідомості!» – вирішив спочатку М-елфа, а потім зрозумів, що пітьма – лише завіса, і пробитися крізь неї неможливо. Принаймні йому.
Ерьєр покосився на Лін, що крокувала поруч із ним. Цікаво, чи усвідомлює вона, що зміни тривають? І чи потрібно говорити їй про це? Навіть Млот не обговорюв її теперішню зовнішність, а, на думку таготського судді, ухильність раба означала небезпеку.
– Я щось бачу, – неголосно повідомила чарівниця. – Ліворуч… Дівчина в білій сукні…
М-елфа кивнув:
– Ми вже деякий час ідемо територією магічних примар. Вона чималенька, до того ж примари часом заходять за межи своєї лінії. Але, думаю, скоро все закінчиться.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра в чужу брехню, Олена Гриб», після закриття браузера.
