Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Нещасні батьки! Мир і спокій його душі.

Лорейна

(Тихо повторила)

Мир і спокій…

Графиня Еленор

(Закінчила пошепки)

…його душі.

(Серйозно глянувши на Домініка, Лорейна несподівано спитала, як він вважає: чому екіпаж юного Філча знайшли аж у Вільному кварталі? Дівчина розмірковувала вголос)

Лорейна

Генрі належав до заможної і пристойної родини, 

У Вільному кварталі – не місце такій людині.

(Еленор помітила, що навіть спокійний досі барон – розгубився і починає помітно нервувати. Легенько торкнувшись руки вихованки, графиня обережно відвернула її увагу від небезпечної та неприємної для Домініка теми)

Графиня Еленор

Лорі, мила, хіба доречно про це зараз говорити: 

Усім нам – шкода! Але такі розмови не допоможуть щось змінити… 

Життя людське – незвична річ: одного дня ще є воно, 

Та обривається так болісно в наступну ж мить.

Лорд Домінік

Ви праві, графине, я цілком з Вами згоден: 

Засинаючи, ми знаємо, що прийде ранок – 

Але побачить його не кожен.

(Сумна розмова, почата вихованкою графині, однак, не дозволила скорботній атмосфері – панувати довго. Вже в наступну мить Лорейна з бароном обмінялися теплими посмішками – і Еленор відвела погляд. Їй було дуже неприємно і самотньо, особливо враховуючи те, що вона… при надії. От відвела б зараз Домініка в тихий куточок – подалі від Лорейни – і розказала все, як є! І що було б? Нічого хорошого. Зате їй стало б набагато легше, та й барон не дивився б так радісно і захоплено на її юну вихованку. Поринувши в невеселі роздуми, графиня Блейк зовсім не зважала на те, про що говорили Домінік з Лорейною. А їх, між іншим, це зовсім не засмучувало – вони просто насолоджувалися компанією одне одного і вели невимушену бесіду)

Лорейна

Бароне Клемон, Ви вже вирішили свої справи? 

Я знаю, що останнім часом – їх назбиралося не мало.

Лорд Домінік

Дякую, леді Лорейно, що про це спитали. 

До того ж, Ви мені дещо нагадали…

Лорейна

Бароне, що саме?

Лорд Домінік

А це – сюрприз, і сподіваюся – приємний.

Лорейна

(Трохи ніяково всміхається)

Справді? Тоді приїхала я недаремно.

Лорд Домінік

Тільки… не все так просто, мила леді, ні! ні! ні!.. 

Адже, сюрприз чекає на дворі.

(Лорейна була у захваті від слів барона! Захоплено дивилася на нього, а його таємнича посмішка ще більше викликала у неї цікавість. Повернувшись до графині, яка мовчки сиділа поряд, дівчина з нетерпінням попросила)

Лорейна

Тітонько, дозволите… з бароном на подвір’я вийти? 

Він сюрприз приготував для мене – так кортить подивитись!..

(Еленор вагалась, уважно роздивляючись обличчя вихованки. Як же вона змінилась! Ні тобі сором’язливості, непевності, боязливості – тримається з Домініком так, ніби знає його все життя. Що ж, нехай. Серйозно глянувши на барона, графиня спокійно промовила)

Графиня Еленор

Ну,.. я не проти, якщо це – не становить небезпеки. 

Бароне, а що, власне, за сюрприз такий?

(Домінік ніяково всміхнувся і відповів, кинувши на графиню винуватий погляд)

Лорд Домінік

Вибачте, леді Еленор, та якщо я розкажу – 

То і сюрприз, звичайно ж, зіпсую… 

Але не хвилюйтесь: я Вашу вихованку вбережу. 

Графиня Еленор

(Каже з іронічною посмішкою)

Дуже на це сподіваюсь, бароне.

Лорейна

Тітонько, то я – піду? 

Графиня Еленор

Іди, люба, іди… Тільки не барись: