Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

1. Звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства за його власними зобов'язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов'язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі товариства.

2. Частина майна повного товариства, пропорційна частці учасника-боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства.

1. Звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці боржника — учасника товариства в складеному капіталі повного товариства, можливе лише за умови недостатності іншого майна учасника для задоволення вимог кредиторів до нього. При прийнятті рішення про стягнення з будь-якого боржника грошової суми суд зазвичай не вирішує питання про те, за рахунок якого майна боржника буде виконуватись судове рішення. Це можливе лише тоді, коли на забезпечення позову буде накладено арешт на майно боржника (п. 1 частини першої ст. 152 ГПК [31]), проведено його опис (ст. 55 Закону «Про виконавче провадження» [129]), в результаті чого стане ясно, що майна учасника товариства недостатньо для погашення боргу і необхідно звернути стягнення на частку боржника, який є учасником повного товариства, в складеному капіталі повного товариства. Але вимога до товариства може бути пред'явлена і після прийняття судом рішення про стягнення з боржника грошової суми, якщо в процесі виконавчого провадження буде встановлено факт недостатності майна боржника. За відсутності доказів недостатності майна боржника позов про виділ частки майна не може бути задоволений. Але ж наявність доказів в цьому випадку має не тільки процесуальне, а і матеріальне (цивільно-правове) значення — наявність доказів породжує право вимагати виділу. Тому можливе повторне пред'явлення позову про виділ частки, в задоволенні якого було відмовлено в зв'язку з відсутністю доказів, після появи таких доказів. У цьому випадку предмет позову буде той же, а підстава буде інша, нова. Такою буде поява доказів недостатності майна боржника — учасника товариства для погашення вимог кредиторів.

2. Виділ частини майна товариства для звернення на неї стягнення за зобов'язаннями учасника товариства можливий із застосуванням за аналогією ст. 50 Закону «Про виконавче провадження», яка дає державному виконавцеві право звернутись до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні для звернення на неї стягнення за зобов'язаннями боржника. При цьому слід враховувати, що названий Закон (крім його ст. 54) не встановлює обмежень видів майна, на яке може бути звернене стягнення у виконавчому провадженні, а ст. 131 ЦК не поширюється на відносини, що виникають у виконавчому провадженні, і не перешкоджає застосуванню до відносин у виконавчому провадженні за аналогією частини восьмої ст. 50 Закону.

2. Частка учасника в складеному капіталі повного товариства може бути конфіскована за вироком суду, оскільки ця частка входить до складу майна засудженого, а конфіскації підлягає все майно засудженого. Якщо ж конфіскується частина майна, то правило ч. 1 ст. 131 ЦК про звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці засудженого в складеному капіталі повного товариства, не може застосовуватись. Майно, що підлягає конфіскації, в таких випадках визначається судом. Суд може постановити вирок про конфіскацію частини майна повного товариства, що пропорційна частці засудженого в складеному капіталі товариства, якщо навіть решта майна засудженого і не конфіскується.

3. Стосовно звернення стягнення на частку учасника в складеному капіталі повного товариства встановлено, що вартість цієї частки повинна визначатись відповідно до балансу, складеного на день вибуття, тобто на день прийняття рішення про вибуття у зв'язку із зверненням стягнення на частину майна повного товариства, пропорційну частці учасника в складеному капіталі.

1. Повне товариство ліквідовується на підставах, встановлених статтею 110 цього Кодексу, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. У разі виходу учасника з повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юридичної особи-учасника товариства або звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.

1. На повні товариства поширюються загальні правила ст. ПО ЦК, що встановлюють підстави та порядок прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи.

2. Якщо в повному товаристві залишився єдиний учасник, товариство також підлягає ліквідації. Але в цьому разі учасник, що залишився, має право впродовж шести місяців з дня, коли він став єдиним учасником, перетворити повне товариство в інше господарське товариство (командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю. Не виключається перетворення повного товариства в приватне підприємство, оскільки така організаційно-правова форма юридичної особи прямо передбачена ст. 113 ГК), в інше господарське товариство або інше підприємство,