Читати книгу - "Як я закохалася в єті, Олеся Глазунова"

Розділ 69. Закохані та щасливі

Час до весілля пролетів дуже швидко. Соня багато уваги приділяла сестричці, її лікуванню та розвитку. Марійка могла не тільки стояти, але поступово вчилася ходити. З опорою та підтримкою це їй вдавалось краще.

Софія таки наважилась, зателефонувала мамі та розповіла про тата, про сестричку та те, що вона шалено закохана та прийняла пропозицію від Етьєна. Айсідора була шокована. Напевно, вперше за весь час вона ставила доньці запитання та щиро цікавилась її життям.

– Я... Ми обов’язково прилетимо на весілля. Донечко, ти така доросла, – казала Айсідора, розуміючи, що донька виросла, розквітла і це не її заслуга.

– Добре. Ми чекатимемо. Тато також хотів з тобою поговорити та попросити вибачення, – мовила Соня. Її «тато» дещо різануло по вухах Айсідору, але жінка задумалася, а чим вона краща? Хіба не кинула донечку на своїх батьків? Чи думала про неї? Чи піклувалася? Чомусь нам завжди простіше думати про інших погано, ніж бачити, розуміти та приймати свої недоліки та помилки.

Айсідора таки дотрималася слова та прилетіла за кілька днів до одруження донечки. У неї та Всеволода була емоційна розмова, але після неї жінці стало легше. Вона змогла відпустити обрАзи та біль, який весь цей час був закопаний у ній десь далеко.

Аполінарія та Сергій Дмитрович також вирішили одружитися, але зробили це за два тижні до церемонії Соні та Етьєна. Були тільки свої, столик у ресторані та медовий місяць у Парижі. Ну, майже медовий місяць, бо вони поїхали на півтора тижні та не тільки відпочивати, але й працювати.

Після дня народження Марійки, Соломія виклала у своєму блозі фотографії гостей у костюмах. Незвичний образ Багета-фламінго у рожевих колготках так вразив Бернара Дрю, що він запропонував йому вигідний контракт на головну роль у рекламному ролику. Ба, більше. Французька фабрика, яка займалась виробництвом колготок, панчох та шкарпеток запропонувала Сергію Дмитровичу стати обличчям («ногами») компанії.

– Отакої! Це ж треба! Жодна дівчина, вірніше її ноги, не підійшли для реклами, а твої у рекламі засвітяться. Будеш крутити дупою перед європоейками, – сміялася Аполінарія.

– Де ж вони ще такого фламінго знайдуть? Найкращі ногасті фламінго в Одесі живуть, – віджарвувався Багет.

Дрю зняв неперевершений епатажний рекламний ролик, а Сергій Дмитрович отримав гарний гонорар. Пара провела свій медовий тиждень разом та насолоджувалася життям.

Батьки щиро раділи за дітей. Етьєн до весілля повністю виплатив кредит за житло, дещо оновив меблі та декор у квартирі, щоб вона не видавалась такою холостяцькою.

День наприкінці вересня видався теплим та затишним. Ще не було чутно подиху осені та дерева не поспішали забарвлюватися у жовтий та червоний колір.

З автівки вийшла неймовірна пара. Молоді, красиві, усміхнені, закохані. Здавалося, що вони не помічали нікого довкола. Гучні крики: «Гірко!» тимчасово витягали пару з їхнього світу у реальність.

Аполінарія та Айсідора не могли стримати сліз, дивлячись на молодят, вони бажали, щоб життя їх дітей склалися не так, як у них.

Татусі були серйозними. Етьєн також мав розмову з Сергієм Дмитровичем та також наважився назвати його «батьком». У той день Багет, якого не раз било життя, лишившись після розмови на одинці, плакав від щастя. Бути батьком не тільки дуже приємно, але і відповідально.

Всеволод Романович захотів зробити подарунок молодим. Спочатку хотів придбати житло, але Етьєн сказав, що в них вже є своя квартира. Тоді Багацький викупив приміщення на першому поверсі будинку, в якому була квартира Етьєна, щоб Соня могла зробити там студію для малювання та офіс івент-агентства, де вона була арт-директором. А що? Зручно. Спустилася у ліфті на перший поверх і працюй у своє задоволення.

Всеволод відкрив для себе, що він зміг стати гарним татом. Він не тільки підтримував своїх дітей фінансово, але й щиро любив їх. Він шалено радів успіхам Марійки у школі. Дівчинка спочатку проводила на навчанні 3-4 уроки, щоб не сильно втомлюватися, але далі лікарі дозволили збільшувати навантаження та дівчинка сиділа усі уроки та двічі на тиждень продовжувала займатись кінним спортом.

Марійка раділа за сестричку та була у сукні такого ж кольору, як і наречена. У неї була відповідальна місія – вона несла на подушці обручки молодих.

Весільні обіцянки прозвучали щиро та урочисто і ніхто не сумнівався, що буде саме так.

Коли наречена кидала свій букет, то дівчата вишукувалися у лінію та одна перед одною намагалися зловити весільний атрибут. Але найбільше пощастило Златі. Букет впав їй прямісінько у руки і ніхто не наважився забирати у неї квіти. Надто красномовно вона поглянула на всіх.

Етьєн був вдячний усім вищим силам, що зустрів саме Соню. Його ніжну, тендітну, добру, сильну, прекрасну та безмежно талановиту дівчинку. А Софія усміхалася своєму білому і пухнастому єті та думала про те, що у нього неможливо не закохатися.

Софія та Етьєн