Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

Злочинність у галузі інформаційних технологій має такі основні ознаки:

• як правило, міжнародний характер (злочин виходить за межі однієї держави);

• труднощі у визначенні “місцезнаходження” злочину;

• слабкі зв’язки між ланками в системі доказів;

• неможливість спостерігати і фіксувати докази візуально;

• широке використання злочинцями засобів шифрування інформації.

Громадськість дедалі більше цікавиться цими питаннями, оскільки кожний власник або користувач комп’ютера, телефону, радіотелефону, модема, пластикової картки — це потенційний потерпілий, якого можуть очікувати тяжкі наслідки в разі вчинення злочину, особливо у державному, комерційному та промисловому секторі, де можливі великі фінансові втрати. Комп’ютерні злочинці за допомогою міжнародних комп’ютерних мереж типу Інтернет поширюють свій кримінальний досвід, не звертаючи уваги на національні кордони, що потребує відповідних кроків кооперації від правоохоронних установ, які протидіють цим злочинам, оперативного обміну інформацією про комп’ютерні злочини.

З розвитком глобальних комп’ютерних і телекомунікаційних мереж набула поширення практика промислового шпигунства. Саме тому проблеми розробки систем захисту та зберігання державної, службової та комерційної таємниці набувають сьогодні особливого значення. Багато проблем виникає у зв’язку з крадіжками послуг, зокрема вторгненням до телефонних мереж і незаконною торгівлею послугами зв’язку. Також Інтернет широко використовують торговці піратським програмним забезпеченням, порнографією, зброєю та наркотиками для ведення справ, обміну інформацією, координації дій. Крім цього, комп’ютерні мережі можуть стати об’єктом нападу терористів. У травні 1998 р. “тигри звільнення Тамілу” у Шрі-Ланці вперше серед терористичних груп провели кібернетичну атаку, спрямовану проти посольств у столиці.

Починаючи з 1991 р. при Генеральному секретаріаті Інтерполу діє Робоча група з проблем комп’ютерної злочинності, яка вивчає цей вид злочинів у різних країнах, розробляє рекомендації, допомагає у стандартизації національних законодавств, напрацьовує методичний досвід розслідування комп’ютерних злочинів. За час існування Робоча група створила сучасну класифікацію комп’ютерних злочинів, розробила уніфіковану форму повідомлення (запиту) про такі злочини, працює над створенням довідника “Комп’ютери та злочини”, намагаючись стандартизувати методи і процедури розслідування у різних країнах, щороку організовує навчальні курси з підготовки фахівців. Розширення сфери діяльності Робочої групи привело до її перейменування у 1996 р. в Європейську робочу групу з проблем злочинності в сфері інформаційних технологій. Були визначені три пріоритетні напрями діяльності Робочої групи:

• інтернет-аналіз ситуації, дослідження питань правового і поліцейського характеру;

• шахрайства з використанням електронних засобів платежу;

• шахрайства з використанням різних засобів зв’язку і телекомунікацій.

Особлива увага приділяється саме питанням міжнародного співробітництва під час розслідування комп’ютерних злочинів. У багатьох країнах для боротьби з цим видом злочину створено спеціалізовані підрозділи, які займаються виявленням, розслідуванням комп’ютерних злочинів і збиранням на національному рівні іншої інформації з цього питання. Саме спеціалізовані національні поліцейські підрозділи утворюють основне ядро сил протидії міжнародній комп’ютерній злочинності. Такі підрозділи вже створені і діють тривалий час у Сполучених Штатах Америки, Канаді, Великобританії, Німеччині, Швеції, Швейцарії, Бельгії, Португалії, Австрії, Польщі та багатьох інших країнах.

Беззаперечним міжнародним авторитетом у галузі безпеки Інтернет є служба Computer Emergency Response Team (CERT), заснована інститутом розробки програмного забезпечення Пітсбурзького університету Карнегі — Мелона (Carnegie Mellon University Pittsburgh, США). Працівники CERT допомагають користувачам Інтернету виявляти випадки проникнення в інформаційні системи, розробляти та розповсюджувати посібники з інформаційної безпеки.

Міжнародна спільнота дійшла висновку, що організація захисту інформаційної інфраструктури тільки на національному рівні буде малоефективною. Водночас організація протидії кримінальним проявам лише засобами правоохоронних органів не завжди буває ефективною. Тому на початку 90-х років ХХ ст. була створена організація FIRST — форум-команд-реагування на інциденти, яка об’єднує 80 бригад реагування з 19 країн світу. Ці бригади представляють державні, комерційні, промислові установи та навчальні заклади.

Для того щоб інформація з інших країн швидко та у доступній формі (мова повідомлення, специфічні терміни, коди злочинів тощо) надходила до національних спеціалізованих підрозділів (якщо їх немає, то до інших компетентних органів), а також для оперативного обміну такою інформацією між країнами Генеральний секретаріат Інтерполу ще у 1994 р. рекомендував усім країнам — членам організації створити національний центральний консультативний пункт з проблем комп’ютерної злочинності (national central reference point) і закріпити конкретних співробітників для роботи з інформацією про комп’ютерні злочини. Ці пункти створені, як правило, в апараті національних бюро Інтерполу або у спеціалізованих підрозділах, що займаються комп’ютерною злочинністю або економічними злочинами. На базі НЦБ Інтерполу в Україні такий пункт був створений 17 вересня 1996 року. Це дало можливість накопичити матеріал про законодавче регулювання та організаційний досвід попередження, розкриття і розслідування комп’ютерних злочинів у різних країнах, підготувати низку аналітичних оглядів і публікацій з актуальних питань, ознайомити співробітників МВС, прокуратури, суду з цим новим для України видом злочинів, внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України.

8.1.2. Криміналістична класифікація злочинів у сфері високих технологій

Комп’ютерна злочинність у світі досягла широких масштабів і завдала багатомільйонних збитків. У матеріалах симпозіуму ООН з питань боротьби з комп’ютерною злочинністю, який проходив у м. Гавані, зазначалося, що комп’ютерні злочини набули міжнародного характеру і загрожують економічним основам держав і світовій економічній системі загалом. Комітет з юридичних питань Ради Європи розробив спеціальні рекомендації з цього приводу (Рекомендації № R (89) 9). Інші міжнародні організації, такі, як Організація з економічного співробітництва та розвитку, а також підкомісії ООН визнали факт існування цієї проблеми та необхідність її вивчення. Зрозуміло, що розробка рекомендацій, їх вивчення національними органами та внесення змін до національних законодавств потребують певного часу. Водночас органи прокуратури, суди вимушені вести велику кількість справ, які так чи інакше пов’язані з комп’ютерними технологіями.

Комітет у справах законодавства при Раді Європи уклав два переліки: перший — обов’язковий для всіх країн, для включення до національних законодавств, мінімальний перелік правопорушень, другий — необов’язковий (вибірковий) перелік правопорушень для розгляду. У проекті конвенції щодо комп’ютерних злочинів рекомендується уніфікувати кримінальне законодавство з питань комп’ютерних правопорушень і передбачити відповідальність за такі злочини.

Різні країни мають неоднакові національні законодавчі системи. окремі з них уже включили спеціальні норми у кримінальне законодавство, які передбачають відповідальність за вчинення комп’ютерних злочинів, інші — тільки у процесі прийняття відповідних законів. У багатьох країнах відповідальність за вчинення комп’ютерних злочинів настає за традиційними статтями кримінального законодавства (крадіжка, шахрайство, підробка та інші). Нижче наведено прийняту в міжнародній практиці класифікацію комп’ютерних злочинів і стислу характеристику злочинів відповідно до рекомендацій Комітету з питань законодавства Ради Європи 1990 року. Для зручності користування та статистичної обробки даних кожному виду злочинів надано відповідний код. Для кожного